Розділ 23. Корпоратив

Тим часом у столиці.

— Ладо, підготуй, будь ласка, банкетну залу на чотирнадцять осіб на сьогодні та сама піди раніше з роботи, приведи себе до ладу, — говорив Влад, паралельно роздаючи вказівки іншим співробітникам ресторану.

— Вибачте, але… — Лада не встигла договорити, як він продовжив:

— Сьогодні річниця мого ресторану, тому я хочу відсвяткувати цю подію зі своїми співробітниками. Адже такий аншлаг не тільки завдяки мені, але й завдяки моїм підопічним. Я хочу, щоб сьогодні ви трохи відійшли від керівництва й ділового стилю в одязі та просто були собою. Боря вас замінить. Він усе одно хлопець — куди йому чепуритися.

У цей момент повз них проходив Борис і, почувши останню фразу, незадоволено глянув на власника ресторану.

Трохи згодом до нього підійшла Настя.

— Ну що? Ти проходив повз них. Щось вона за мене говорила? — запитала дівчина, глянувши йому в очі.

— А що Настя повинна була говорити? — здивувався він, беручи посуд для сервірування.

— Ах так… Ну ви ж усі поклали око на цю вискочку. Та май на увазі, я можу тобі допомогти. Влад уже до мене не приходить відтоді, як вона з’явилася. Якщо хочеш врятувати дівчину й закохати її в себе, сьогоднішній корпоратив — саме те, що потрібно, — підморгнула вона йому.

Коли Влад пішов, Лада примітила, що Настя постійно за нею стежить і косо поглядає в її бік. Це насторожувало. Підійшовши до бармена й трохи пококетувавши з ним, вона вирішила дізнатися, що відбувається. Той, схоже, теж не мав нічого проти поговорити.

— Якщо відверто, ти мені імпонуєш як людина, тому буду чесним, — сказав він, не відводячи очей від Лади. — Настя прийшла до ресторану приблизно рік тому й постійно руйнувала всі стосунки, у які вступав Влад. Підкидала в його речі різну білизну, жіночу помаду… Одним словом, робила все, щоб його дівчата ревнували.

Лада мовчки слухала, намагаючись не показувати своїх емоцій.

— До речі, в нього є наречена — Олівія. Але, за його словами, дурепа ще та. Я якось чув краєм вуха, як він комусь по телефону говорив, що це все заради бізнесу. А Настя взагалі хвалилася, що саме в цей день торік, під час корпоративу, провела з ним ніч. Казала, що навіть до Єгипту він її возив. Останнім часом вона ходить зла і, якщо чесно, я хвилююся за тебе, тому що Настя розпускає плітки, ніби тебе взяли на роботу через стосунки з Владом.

— От безсовісна! А я думаю, чого всі так нещиро посміхаються, крізь зуби… — прошепотіла Лада. — Ну вона не знає, з ким зв’язалася.

— Отож. Я просто вирішив тебе попередити.

— Добре, дякую тобі за інформацію. А це все її хвора уява — від ревнощів у неї дах поїхав. Я вільна, у мене нікого немає і на Влада я не претендую. Мені такий бабій не потрібен. Мені потрібен серйозний чоловік.

Не встигла вона договорити, як почула позаду дивний звук, немов хтось захлинувся. Обернувшись, Лада побачила Влада. Він, очевидно, почув останню фразу, і це явно зачепило його самолюбство.

— Ой, що це я? Мені ж потрібно на склад, — швидко сказав бармен і відійшов, залишивши їх наодинці біля стійки.

Ранок видався не особливо людним, більшість відвідувачів сиділа на терасі.

— Це, звісно, твоя думка, але ти думаєш, людина, яка має власний ресторан, несерйозна? — здивовано, але стримано запитав Влад.

— Вибачте, але мені потрібно замовити ще партію овочів, — розгублено відповіла Лада й почала набирати перший номер зі списку.

— Ладо, зачекай.

Влад встиг узяти її за руку, намагаючись зупинити, але вона швидко забрала свою долоню.

— Владиславе Борисовичу, вибачте, але мені потрібно працювати. Дуже багато роботи. Якщо це по справі — говоріть, а якщо ні, я піду.

Він був шокований норовом дівчини. Ще жодна не дозволяла собі так легко відмовити йому й тим більше — не звертати на нього жодної уваги. Це його зачепило, хоча він і не хотів цього показувати.

— Добре, йди працюй, — сказав він, засунувши руки в кишені, й подивився на неї зверхнім поглядом, наче йому було байдуже.

Але байдужості в його очах уже не було.

Лада пішла з роботи раніше. Вона берегла свій аванс, але сьогоднішній вечір був чудовою можливістю показати себе в іншому амплуа. Тому вона вирушила до салону краси, зробила зачіску, легкий макіяж, а потім придбала нову сукню. Довгу, білосніжну, облягаючу, що спадала майже до самої підлоги й ідеально підкреслювала її фігуру. Родзинкою образу став розріз збоку вище коліна, який додавав сукні жіночності, але не позбавляв її елегантності.

Трохи запізнившись, Лада увійшла до ресторану. Вона знала, що всі будуть на місці вчасно, але хотіла справити на Влада приголомшливе враження. Коли вона з’явилася в дверях, у Насті з рук випав келих, а Влад на кілька секунд просто завмер. Він дивився на Ладу із захватом. Вона була прекрасна. Її очі світилися, шовковисте волосся м’яко спадало на плечі, а кожен її крок привертав увагу. Влад сам не помітив, як подумав, що одного дня неодмінно заволодіє нею. Можливо, навіть сьогодні.

Корпоратив був у самому розпалі, коли заграла повільна музика. Влад вирішив запросити Ладу на танець. Він підвівся й уже хотів простягнути їй руку, як між ними швидко встряла Настя. Вона взяла Влада за руку й поклала собі на талію. Йому не хотілося влаштовувати скандал перед усіма, тому він змушений був піти з нею танцювати.

Борис теж не гаяв часу й запросив Ладу. Вона помітила, що Влад не зводить із неї очей, і вирішила трохи його підбурити. Вона щиро сміялася, щось розповідала Борису й демонструвала, що їй надзвичайно весело. Влад спостерігав за ними весь танець.

Коли музика стихла, Лада повернулася за стіл, але Влада вже ніде не було. Настя, яка добряче випила, підійшла до неї.

— Нам треба поговорити.

— Ти п’яна. Іди проспися, завтра поговоримо.

— Ні! — раптом розкричалася Настя, розмахуючи руками. — Він мій!

Кілька людей за сусідніми столиками обернулися.

— Мій, чуєш?! — несамовито повторила вона.