20.2

Тим часом Лада їхала з Владом в машині після того інциденту з вже звільненим директором
Дивлячись в вікно дорогою вона розмірковувала, що не кожний заступитися за дівчину, як же вчасно він прийшов, ще б трішки… Ні не хочу думати за це…
Щось в її душі сколихнулось таке давно забуте почуття. Так Ладо не можна, — думала вона про себе. Він по перше бабій, а по друге ти маєш його закохати. Але ця місія виявиться важкою, поправляючи сорочку вона помітила що Влад задивився на неї дивлячись в дзеркало в машині та швидко перевів погляд.
— Ти як запитав він? Я знаю перший день для тебе виявився насиченим. Я тебе загрузив, але це була перевірка і я вірю якби не цей покидьок,- знервовано вдаривши по рулю, — ти б справилась. Я просто ненавиджу коли ображають дівчат, ще з самого дитинства.
Припарковуючи машину вони вийшли біля кінної ферми
— Це моє улюблене місце та ось до речі пасеться моя улюблениця чорна красуня Розалія, так називав він конячку.
З дитинства в мене були проблеми зі здоров'ям і мені допомагала іпотерапія, та і тут не тільки коні, ходімо покажу.
Там були й поні та лами та багато цуценят котрі оточили Ладу коли вона збиралась погладити одного плямистого цуцика, вони облизували їй руки коліна, - це було приємне відчуття щастя від якого пробігали мурашки.
— Бачу я зміг тобі підійняти настрій вірніше ці славні цуцики, -я радий, тому що не хочу щоб ти звільнялась, — серйозним поглядом він подивився у її блискучі очі.
— Ти може хочеш покататись? Я розпоряджусь щоб тобі дали одяг, ходімо.
— Не встигла вона вимовити й слово як він вхопив її за руку і повів до власниці.
Дуже дивно думала вона невже бабій таким способом хоче затягнути її в постіль скоріше, чи може справді такий добрий…- так Ладо не ведись, він просто молодий дивакуватий бос при вигляді красивих дівчат клямку зриває. Хай так краще буде, думала вона.
Та їй вже підшукали спорядження, та дали самого норовливого коня, дівчина спочатку злякалась, але подумала це виклик, — Влад напевно думає я не зможу осідлати норовливого, не на ту натрапив.
Вона любила тварин до них в неї була особлива любов не така як до людей.
Давши Смарагду так звали білого з чорними плямами коня цукру, він на диво дозволив себе погладити.
— Видно ви йому сподобались, — посміхнулась власниця, таке рідко з ним трапляється.
Допомігши осідлати Смарагда вони спочатку ходили колами, щоб навчити її початкових азів, а потім під керівництвом Влада поскакали на перегонки по полю.
Це було незабутньо романтично. Вона не думала ні про кого, вона відчувала себе вітром, котрий нісся зі швидкістю звуку, була зі Смарагдом одним цілим, що обігнавши Влада загубилась. Кінь зупинився біля поваленого дерева та вона злізла з нього почавши гукати на допомогу, вона трішки злякалась, але Влад з дитинства тут їздив тому він її швидко знайшов.
— Ось ти де, — схвильованим поглядом він промовив до неї, — я вже майже всюди обійшов. Ти напевно злякалась, подивився на неї.
— Та вона сховала за маскою посмішки що ні трохи не злякалась просто вирішила перепочити й злізла, а залізти назад не змогла.
Злізши з коня він притримуючи її за стегна посадив на коня, — це було трішки ніяково, але не Ладі, вона хотіла щоб він доторкнувся і захотів її, та він був напрочуд стриманий.
— Ну добре, приїхавши вона переодягнулась у свій одяг в якому приїхала, та він повіз її додому, але перед цим звозив ще в ресторан на березі Дніпра попоїсти, після прогулянки в нього розійшовся апетит і він дуже голодний був.
Він все вирішив за неї, її це трохи напружувало, бо вона любила коли рахувались з її думкою. Але поки не час показувати свої капризи думала вона.