Розділ 20.

Лада прийшла на роботу на пів години раніше, щоб розвідати обстановку та ближче поспілкуватися з працівниками ресторану.

Усередині на неї вже чекали той самий замріяний бармен, якому сподобалася дівчина, та Боря.

— Привіт, колеги! Мене звати Лада.

— Ой, Лада... Лада... Ладочка, де ж ти, моя панночко... — замріяно бурмотів бармен Сергій.

— Дякую, мені ще ніхто не співав, — ласкаво усміхнулася йому Лада.

— Нам приємно, що тепер ти в нас працюватимеш, а не та стерво Віра Костянтинівна... — сердито промовив Боря.

— А що так?

— Та вона закрутила роман із нашим директором та Владом. І така гримза була — штрафи на штрафах.

— Роман? — здивовано глянула на них Лада. — Так Влад же директор.

— Ні, він власник. Заїжджав, каву попити, доходи перевірити — і їхав далі. Він директора звільнив. Тому сьогодні не тільки твій перший день, а й у директора.

— А ось і він, до речі.

До ресторану зайшов Влад разом із новим директором.

— О, чудово, майже всі в зборі, — задоволено усміхнувшись, він представив Ладу та нового директора — Сергія Сергійовича.

Потім Влад коротко розповів Ладі про її обов’язки.

— Отже, дивись, — присівши за один зі столиків, почав він. — Сьогодні твій перший робочий день, тому потихеньку входитимеш у курс справ. Щоб ти розуміла: адміністратор ресторану — людина непомітна, але незамінна. Тому ти маєш:

1. Контролювати роботу ресторану та персоналу.

2. Стежити за касовою дисципліною.

3. Замовляти необхідні товари.

4. Організовувати роботу та проводити інвентаризацію.

5. Контролювати оформлення залу та створення рекламних буклетів.

6. Здійснювати закупівлю товарів і вводити їх у програму обліку та реалізації продукції.

7. Контролювати чистоту залу, правильність обслуговування офіціантами, роботу кухні та продовольчих приміщень.

8. Проводити розрахунок із клієнтами та контролювати рахунки.

9. Відкривати й закривати зміну.

10. Аналізувати витрати та прибуток наприкінці дня й тижня.

11. Приймати замовлення на банкети та вечірки, розраховувати їхню вартість.

12. Створювати сезонні пропозиції для залучення нових клієнтів.

Від такого списку справ Ладі мало не стало зле, але вона поводилася впевнено, вдаючи, що все знає.

Цікаво, а директор чим буде займатися? — подумала вона.

— Ах так, забув, — додав Влад. — У разі необхідності — спілкування з відвідувачами для вирішення конфліктних ситуацій.

Коли Влад поїхав у справах, Лада взялася за інвентаризацію. Поки відвідувачів не було, їй допомагав бармен.

Новий директор, Сергій Сергійович, тим часом кинув на неї оком. Довговолоса блондинка з яскравою усмішкою, на підборах, у чорній спідниці-футлярі з розрізом збоку та білій блузці з розстебнутим верхнім ґудзиком одразу привернула його увагу.

Коли в обід Лада залишилася сама на складі, до неї підійшов Сергій Сергійович.

— Здрастуйте, Ладочко, — він узяв її за руку й ніжно поцілував, дивлячись в очі.

Лада швидко забрала руку.

— Просто Лада. І вибачте, я зараз зайнята.

— Ти яким тоном розмовляєш із новим директором? — суворо поглянув на неї він, притиснувши її до однієї з полиць своїм тілом.

— Ви що собі дозволяєте? Приберіть руки, я буду кричати! — пручалася дівчина.

— Та тебе ніхто не почує. Музика лунає так гучно. А завтра про тебе й не згадають. Тому будь слухняною дівчинкою.

Схопивши її за плечі, він розвернув Ладу та притиснув до шафи.

Саме в цей момент до складу зайшов Влад, який часто обідав у ресторані, хоча новий директор про це не знав.

— Ти що, дурень?! Ану прибери руки від дівчини!

Влад схопив чоловіка за комір і відтягнув убік.

— Ти звільнений. І я подбаю про те, щоб тебе більше не взяли працювати в жоден ресторан.

Влад вивів його із закладу.

Повернувшись, він підійшов до Лади, яка була налякана та заплакана. Присів перед нею навколішки й обхопив її голову руками.

— Ладо, Ладуся, подивись на мене. Він пішов. Усе добре... Він тебе більше не образить. Я не дозволю, чуєш?

Він допоміг їй підвестися.

— Та з директорами мені не щастить... — крізь сльози спробувала пожартувати вона.

— А знаєш що? Поїхали зі мною в одне місце. Воно мене завжди заспокоює.

— А хто залишиться тут?

— Не хвилюйся. Боря в нас вправний хлопець. Я вже не раз залишав ресторан під його відповідальність.
 

Квартира Олівії

Тим часом на ресепшн у будинку, де жила Олівія, зайшов Єгор із мотоциклетним шоломом.

Підійшовши до консьєржки з букетом квітів та мотоциклетним шоломом, він запитав:

— Ви випадково не знаєте, у якій квартирі проживає красива дівчина на ім’я Даяна?

Жінка розповіла йому все, що знала, навіть приблизно о котрій годині дівчата зазвичай приходять додому. Єгор дуже сподобався літній жінці.

За кілька хвилин пролунав дзвінок у двері.

— Даянка, відкрий, може, це Лада повернулася, — гукнула Олівія.

Даяна, яка нещодавно вийшла з душу, саме дивилася в телефон. На голові в неї був рушник, а на ній — атласний червоний халатик. В одній руці вона тримала яблуко.

Переклавши яблуко в руку з телефоном, Даяна відчинила двері, навіть не піднявши очей.

Аж раптом почула чоловічий голос:

— Привіт, красуне.

Від здивування яблуко випало з її руки.

— Що це в тебе весь час усе летить униз? — прикусивши нижню губу, усміхнувся Єгор. — До речі, червоний халатик тобі теж пасує.

Дівчина аж розчервонілася.

— Ти як мене знайшов? — здивовано подивилася на нього. — Ти, напевно, за курткою прийшов?

— Ну, і так, і ні. Я тут проїжджав повз на мотоциклі та згадав про тебе.