14.1

— Ну що, дівчатка, відірвемося на повну! У понеділок я ідеальна дівчина, але зараз можна й дати драйву… — посміхаючись, Лада діставала й приміряла різні сукні з валізи.

— Ну як, мені личить? Сьогодні я буду зухвалою дівчиною.

Вона одягнула чорну сукню з глибоким вирізом і металевою блискавкою на спині. Нафарбувалася помадою винного кольору з холодним підтоном і підвела очі чіткими графічними стрілками.

— Це ідеальне поєднання, яке точно додасть сексуальності, — додала вона.

Тим часом Даяна вже одягала елегантні весняні ботильйони на шпильці кольору кави з молоком.

— Ооо, бачу, ти сьогодні хочеш бути більш романтичною. Дівчина-загадка, сама жіночність, — посміхнулася подруга й про себе подумала, що нарешті Даяна не в штанах і футболці з високим хвостом. Цього разу на ній була легка шовкова спідниця вище колін із квітковим принтом ніжно-білого та рожевого кольорів, а поверх — кремова вовняна кофта. Розпущене волосся, укладене хвилями, природний, непомітний макіяж і помада пастельних тонів.

— Ну так я себе почуваю. Такий зараз мій внутрішній світ.

— Олівіє, ти довго? — легенько тупотіла сестра по підлозі.

— Тобі потрібно вчитися терпінню, сестро, — посміхнувшись, вона зачинила двері кімнати й попрямувала до виходу з квартири, де вже чекали дівчата.

На ній був гарний жіночний комбінезон із шортами та мереживною обробкою темно-вишневого кольору.

— Ми як три протилежності. Супер! Але беремо таксі, дівчата. Якщо будемо пити, я Артема попередила, щоб був на телефоні, про всяк випадок. А то з вами йти в клуб потрібно заздалегідь переглянути всі варіанти, трохи лячно.

— Та все буде добре. Потанцюємо, розслабимося, для себе… Ні з ким не будемо знайомитися…

— Ой, Ладусю, подрузі твоїй я ще вірю, а от тобі… Ти в нас ще та пустунка.

Вони приїхали в невеликий нічний клуб у центрі столиці.

Зала, розрахована на сто п’ятдесят гостей, мала близько п’ятнадцяти столів.

— Недавно відкрився. Думаю, потанцювати зможемо.

Зайшовши в клуб, перед ними відкрилася барна стійка, два місткі танцювальні майданчики, м’які диванчики, низькі стелі й захована VIP-зона.

— А тут непогано: приємний інтер’єр, гарна музика і людей небагато. Якраз та атмосфера, яка мені потрібна, — задоволено подивилася Даяна, яка нарахувала від сили чоловік двадцять у клубі.

— Як я обожнюю клуби… Тут можна забути про будні й зануритися в п’янку атмосферу безтурботності, веселощів, музики та нових вражень. Зараз зніму відео, щоб усі бачили, як ми відпочиваємо.

— Лада, ми тільки прийшли. Давай краще спочатку присядемо, а то ти вже розігналася, — засміялася Олівія.

Їм принесли меню, у якому був широкий асортимент страв на грилі, ніжні десерти, великий вибір елітного алкоголю та оригінальних коктейлів.

— До речі, у нас у газеті писали, що фішка цього закладу — шоу барменів.

Замовивши рожеве ігристе вино й трохи надпивши, дівчата пішли танцювати. Спочатку на танцювальному майданчику були лише вони втрьох, потім до них приєдналося ще близько десяти людей.

Натанцювавшись, Даяна з Олівією присіли на диванчики, а в Лади немов маленький моторчик увімкнувся. Вона так енергійно витанцьовувала, наче завтра в неї весілля і сьогодні останній день, коли можна так відпочити. Один молодий хлопець не втримався й замовив повільну музику, щоб запросити її на танець.

Дівчата тим часом вийшли на вулицю трохи подихати свіжим повітрям. Олівія мала зателефонувати Артему, який уже десятий раз їй дзвонив, але через гучну музику вона не чула телефона.

— Привіт, Олівіє, чому ти слухавку не береш? — знервовано говорив Артем, який саме вийшов із таксі прямо перед ними.

— Ого, яка швидкість…

— Я хвилювався, розумієш?! Думав, що з вами щось трапилося! Ми ж домовлялися, щоб ти була на зв’язку.

— Ну не нервуй так. Ходімо краще всередину, потанцюємо.

— Ні, Олівіє, дякую, але завтра в мене відповідальний день, я повинен виспатися. Ходімо краще додому… Я розумію: сестра, відпочинок, але мені буде спокійніше, коли я буду знати, що моя Оливка в безпеці.

— Ну добре, вмовив. Тоді я заскочу до сестри, скажу, що піду. Або, Даянко, краще ти передай, а то ще буде сердитися та вмовляти…

Зайшовши всередину, Даяна не побачила Ладу на танцювальному майданчику, зате примітила її за столиком того хлопця, який запросив її на танець. Там було ще двоє хлопців звичайної, на перший погляд, зовнішності.

Помітивши Даяну, подруга повернулася до неї.

— А де ти Олівію поділа? — здивовано глянула на неї.

— Ти не сердься, але її забрав Артем. Дуже піклується про неї, хороший хлопець.

— Ну, не знаю. Він може бути власним чи ревнивим, тоді це вже погано…

— Слухай, раз вона пішла… Тут така справа: нас запросили хлопці до них за столик. Тільки я тебе прошу, не ігноруй їх. Вони хороші. Той, що мене запросив, юрист. Розлучився з жінкою рік тому, дуже інтелігентний та цікавий. В очах — віддзеркалення доброти й турботи. Він мені дуже сподобався, хоча трішки пухкенький, не такий типаж, який мені притаманний. Але такий щирий! До речі, він тверезий і взагалі не вживає алкоголю…

— Дивно, а чому тоді прийшов? Посидіти в нічному клубі та кави попити? А ті двоє хто?

— Не суди так суворо, він же з друзями… Він говорив, що рідко ходить по клубах, але приємно здивований зустріти таку світлу людину, як я… Мені ще такого ніхто не говорив… Той, що біля нього, у сірому піджаку, чорнявий, — його однокласник. Вони майже сім років не бачилися. А той інший, худий і невисокий, — троюрідний брат.

— Ой, ну добре, вмовила. А то бачу, будеш мені потім мізки промивати, що втратила свій шанс. Але дивись.

— Цього разу все буде добре. Вони прості, без пафосу, сама побачиш.

Вони підсіли до хлопців і багато розмовляли, але Даяна втрапила в дискусію з його братом. У них були різні погляди на стосунки хлопця та дівчини. Її образило, що він прирівнював усіх дівчат до порожнього місця і вважав, що без чоловіків вони б і дня не прожили та без їхніх грошей.