12.2

Повертаючись під вечір додому дівчата активно обговорювали щось своє, де Даяна не особливо зналась та і не хотіла. Гуляючи по вечірньому Києву, проходячи куточки столиці та вдихаючи свіже повітря, вона все думала... Життя непередбачуване, в один момент ти можеш мати все: квартиру, гроші, кохану людину, а в інший втратити все... І що в тебе залишиться... Ти сам... І тут їй згадався вірш котрий вона написала на літературний конкурс ще в школі:

"...Як важливо й потрібно вірити
В те що ти робиш сам
І сили шукати й марити
по власним вітрилам
І те що не побачене
ніким окрім тебе
Розкрити все що значиме
з ВІРОЮ в СЕБЕ..."

— А й правда, ти сам в себе мусиш повірити у свої сили, як же влучно вона написала, немов ще тоді зазирнула у майбутнє...
— Даянка ти будеш каву? — перебила її роздуми Олівія.

— Краще лате, дякую.
Вони дійшли до найближчої кав'ярні та взяли дві кави та лате з собою.
— Ти його кохаєш? — раптом запитала в Олівії вона, продовжуючи. Ти думаєш воно існує те вічне кохання про яке ще писали десятки тисяч років тому, а раптом твоя мати правду каже і вони всі зрадники?

— Ти мене пробач за мою прямоту, але не можна всіх судити по одній людині, немає людей які будуть повністю схожі, кожен не повторний, такого вже не буде розумієш...На кожного чекає своя половинка віриш ти в це чи ні, це як пазл який має зійтись... Хтось любить дівчат у формі, а хтось тендітних, я рудоволосого покохала якому сонце подарувало свої промінчики, які відбились крапинками на його носі. Кожного чекає той чи та, навіть вередливу сестричку Ладу, обнявши вона поплескала її по плечу...

Розумієш рано чи пізно, головне вчасно зрозуміти що це саме він і не впустити свій шанс.

Увечері, коли розцвітають вогні, на фоні зоряного неба висвічуються струни душі, які приховували своє обличчя під масками в темряві повністю оголялися, хто був п'янкий від вина, хто від болю, хто від щастя...А чи справедливо комусь страждання, а комусь кохання котре не цінують?
Ось чому у Лади...так переживши перше болюче кохання її душа наповнена помстою і наповненням порожнечі котра її так лякає, чи може їй лячно залишатись на одинці, бо вона почує себе те що вона дійсно хоче не грошей та помсти, а просто жіночого щастя...
а в Олівії...Коли ти покохала втручаються батьки котрі ставлять свою безпеку вище доньчиного щастя... і я котра не втримала своє щастя ... а комусь все і весілля, діти, розкіш...

Підіймаючись додому у Лади вже підоспів план, котрий повинен зацікавити Олівію...