Розділ 11.Безсоння

 Їй не спалось, вмостившись у крісло вітальні та накрившись пледом за майже п’ятою чашкою кави за ніч, думки та внутрішня істерика не покидали Даяну. Переїзд зміна становища, це чудово, але відчуття того що в тебе на наступному тижні повинно було бути весілля, що ці дні мала проводити з коханим розмірковуючи про щасливе майбутнє, що цього вже ніколи не буде бентежило її до глибини душі... Немов хтось узяв і з такою силою стиснув серце, що важко було спіймати ковток свіжого повітря.
Все дитинство вона мріяла до дрібниць та деталей про розкішне весілля. Сукня фасону «русалка» білосніжного оздоблення, яке створено з трьох типів тканини: однотонної основи, повітряного мережива шлейфу і сюжетного гіпюру на рукавах та спинці й зачіску нареченої та кохання до віку. Привітання родичів, гучне застілля музика та багато-багато квітів, тато веде під вінець свою улюблену донечку, мати знімає фату, все так як вона переглядала на старих касетах у батьків ... Щасливий медовий місяць на березі океану і коханий чоловік поруч, а натомість розпач...
Розуміємо ми, що ті люди котрі нам важливі з нами не назавжди? Чи вчасно цінуємо їх? Чи достатньо зусиль ми зробили, щоб їх не втратити? З часом починаємо сумувати не за людиною, а за спогадами пов'язаними з ним. А може кохання це фантом, який зникає з часом?
Вона ніяк не може змиритись з тим чого вже не буде, що відняли у неї, право бути щасливою з ним, котрий заполонив ту порожнечу від невдалого кохання, змусивши почувати себе ще більш розбитою. Навіть не знаючи чи це можна склеїти, коли в душі одні лиш шрами...
Відчути в один момент себе самою щасливою на планеті й самою нещасною...
— Досить сліз все, — вона зайшла в ванну кімнату і в якусь мить відчула і злість і жаль, що не втрималась від емоцій які її затьмарили розум.
— Це нестерпно настільки сильно кохати людину і водночас ненавидіти її, згадувати все приємне і розуміти що його вже не буде, що він уже не твій, що його викрали....НЕНАВИДЖУ це НЕНАВИДжу... - від крику збіглись дівчата і побачили, як Даяна розбивши дзеркало повільно сповзала по стіні від болю та істерики.
Дівчата напоїли її заспокійливим та обробили рану перев'язавши її руку, нарешті заспокоївшись вона заснула.
— Олівія це дуже важко, я не знаю як її витягнути з такого стану...
— Щось вигадаємо не хвилюйся, вона рано чи пізно мала проявити гнів, не тримаючи в собі, але без шкоди нікому...Якщо вогонь виривається з під королю, він може охопити весь будинок, це зовсім погано, так і людина, якщо у неї в середині розгорілось полум'я, а саме гнів, і вона його не гасить, можна завдати шкоди й собі, і іншим їх треба вміти контролювати. А ще краще свої емоції потрібно приймати та розуміти.