8.1.

Неділя 08:00 ранку

Перші прояви весни за вікном. Все пробуджується від зимового сну, день стає довшим, настрій покращується, хочеться щось змінювати у своєму житті.

— Де я? — трохи розгублено Матвій розпочав оглядати кімнату і відчув на собі чиюсь руку.

— Матвію, коханий ця ніч була неперевершеною ти був чарівний, - Віка почала леститись до нього.

— Яка ніч? — трохи в шоці Матвій підскочив і почав шукати свій одяг.

— Чому я роздягнутий і зовсім нічого не пам’ятаю?

— Знаєш юначе, мене так ніхто ще не ображав, у нас є свідки так що тобі не відвертітись і тобі все сподобалось, говорив що такої як я не зустрічав і що одружишся зі мною! — викличним поглядом вона дивилась йому в очі.
— Віка перестань! Замовкни! Між нами нічого не було, навіть якщо й було це була помилка, я кохаю іншу, де мій клятий одяг?! — знервовано він перебирає речі, які були розкинуті по підлозі й одягнувшись вилітає з кімнати.

— Ну нічого-нічого, все одно ти будеш мій!- трохи знервовано вона жбурнула подушку у зачинені двері.

Матвій ці два тижні, які залишились до поїздки на Батьківщину, всіляко уникав зустрічей з Вікою, хлопцям він нічого не говорив до останнього моменту яке змінило його долю надалі....Розмірковуючи й не знавши як про це сказати Даяні чи говорити взагалі... Йому було дуже неприємно на душі немов хтось стиснув його серце в кулак. Як я можу їй в цьому зізнатись? Вона ж у мене як янгол, а чи пробачить вона мені? Може нічого і не було... Який я дурень, що пішов на повідку у Тараса, потрібно було їх вигнати... Дурень,- бивши собі кулаком по чолу він не міг знайти собі місця. Залишався день до від'їзду, а хвилювання і думки не покидали його, стукіт у двері перервав роздуми, але це було ненадовго:

— Віка йди геть звідси я не можу тебе бачити! — посміхаючись вона зайшла до нього в кімнату з сюрпризом.

— Матвію я б так не розмовляла з майбутньою матір’ю твоєї дитини показуючи на тест, — він аж присів по бліднівши на обличчі.

— Як так… Значить все було…— він нахилився схопившись за голову.

— Ось бачиш, а я два тижні за тобою бігаю, ти не вірив, знаю що ти мене кохаєш і тому я вже зібрала речі і їду з тобою, дитину потрібно виховувати в любові, ні про який аборт навіть не говори й про те що я буду матір'ю одиначкою теж... Тоді я на тебе в суд подам за домагання та у всі газети напишу! Звабив дівчину, а сам хоче на другій одружуватись, кохання бач в нього! А наша дитина??? Тому вирішуй швидко.