Розділ 8. Поїздка Матвія

Суботній ранок. Сонце припікало у вікно як ніколи. За довгі місяці нарешті випало два вихідних дні — можна добряче відіспатися, зателефонувати Даянці та прогулятися красивими місцями Польщі.

— Матвію, прокидайся, прокидайся! — штурхав його Тарас по плечі.

— Що таке? Дай поспати, у нас вихідний! Зараз усіх побудиш.

Вони поїхали втрьох: Тарас, Тимур і він. Хоча зовсім було не зрозуміло, чому Тимур поїхав, адже той був із заможної родини. Але, як пізніше виявилося, хлопець посварився з батьками й йому потрібні були гроші на відкриття власного бізнесу. Він тримав це в секреті, щоб не викрали його ідею.

— Зарплата прийшла! — стрибав від щастя Тарас.

— Чудова новина, але можна тихіше? Нас же шестеро в кімнаті, розумієш?! — Матвій уже не міг спати, тож підвівся, і вони відійшли на кухню.

— Тарасе, ти обережно з такими справами. Ми цих трьох інших геть не знаємо, їх тільки вчора до нас підселили, а це ж наш заробіток.

— О, привіт, хлопці, — підійшов Тимур і, привітавшись із ними, відчинив холодильник, щоб випити трохи молока з пакета.

— Слухайте, хлопці, ми скоро їдемо. Давайте відірвемося наостанок — відсвяткуємо нашу зарплатню і твою парубочу вечірку! — запропонував Тарас, плеснувши Матвія по спині. — Ну, то що скажете?

— У принципі, я не проти. Головне — що Матвій вирішить. Місця в нас вдосталь, тим паче великий пентхаус із виходом на дах, є де посидіти. І, до речі, днями листувався з Ладою, вона розповідала, що вони теж збираються робити дівич-вечір.

Хлопці мешкали в кімнаті шестеро. На першому поверсі було чотири кімнати, а на другому — дві. Це був двоповерховий пентхаус, де можна було посмажити м’ясо.

— Ну добре, але я не люблю гучних вечірок. Давайте так, щоб лише ми втрьох: з мене стіл, з вас — випивка.

— По руках! — потиснувши один одному руки, хлопці пішли до магазину.

Тарас був середнього зросту, міцної статури й дуже любив дівчат — свого часу він чимало сердець розбив. А ще вів їхній список. Матвію це завжди здавалося дивним, проте Тарас був хорошим другом і завжди приходив на допомогу.

Трохи прибравши та накривши стіл, Матвій дістав із холодильника м’ясо й взявся до його приготування. Але Тарас виявився у своєму репертуарі, тож Матвій трохи розсердився, коли той повернувся не сам:

— Матвію, я запросив наших сусідок із третьої кімнати — Сніжану, Віку та Олену. У них теж вихідний, вони нам заважати не будуть. Так, красуні?! — Тарас не зводив очей з Олени й ляснув її по пікантному місцю, а та навіть усміхнулася.

— А Тимур де?

— Тут! — зайшовши з трьома пакетами алкоголю, він аж підбадьорився, побачивши дівчат.

— Ну не виженемо ж ми їх, — пронизливим і наполегливим поглядом подивилися хлопці на Матвія.

— Ну добре. Давайте тоді допомагайте накривати на стіл.

Усе приготувавши, вони сіли за стіл. Лунало багато тостів та побажань.

Та одна з дівчат усе не зводила очей з Матвія, постійно роблячи спокусливі рухи в його бік — це була Віка. Але він не звертав на неї уваги, через що вона вирішила вдатися до кардинальних кроків.

Спустившись на кухню по додаткову овочеву нарізку, Віка зі Сніжаною розпочали активну розмову щодо хлопців:

— Сніжко, що мені зробити, щоб спокусити його?

— Так у нього ж начебто є наречена! Навіщо тобі Матвій?

— Розумієш, по-перше, він дуже привабливий і мені сподобався. А по-друге, я не хочу повертатися в занедбану хату в селі й пасти корів та годувати курей усе життя! Я хочу міського життя з усією розкішшю. Тим паче я знаю, що він поки проживає із сестрою та бабцею. Стару ми сплавимо в літній будинок, а його сестру... ну, не знаю, кудись подалі. Для інтернату вже пізно, але я щось вигадаю…

— Віко, а це не занадто? — здивовано глянула на неї подруга.

— За своє щастя потрібно боротися. Та дівиця, яка його відпустила, мала тримати його біля себе, а те, що не втримала, — то вже не її клопіт.

— І який твій план?

— Спочатку ти допоможеш мені його добряче споїти. У мене є спирт, ось тримай. Будеш потроху підливати йому, свій шанс я не втрачу. А ти, до речі, зверни увагу на Тимура. Чи ти хочеш повертатися у своє захалустя?

— Ні, — Сніжана трохи збентежено подивилася на подругу, але та була налаштована серйозно.

— Тоді все, давай діяти! Тільки піду перевдягнуся в коротеньку спідницю й біленький топ.

— Так холодно ж…

— Я зроблю вигляд, ніби багато випила і мені стало так спекотно, що захотілося зняти все зайве. А ти біжи музику ввімкни — зараз буде зовсім гаряче!

Піднявшись нагору, Сніжана зробила так, як та веліла. Повернувшись, Віка почала витанцьовувати в коротенькій спідниці так, що тільки сліпий міг не помітити її рухів. Матвій був саме тим сліпцем — інші дівчата його вже не цікавили. Але Сніжана непомітно підливала йому в слабоалкогольний напій спирт, поки ніхто не бачив. Матвію ставало дедалі гірше. Коли всі пустилися в танок, Віка підсіла ближче до нього.

— Матвію, чому ти такий сумний? Давай потанцюємо! — Він уже майже падав із ніг від тієї мішанини: дівчатам усе-таки вдалося його напоїти, поки Віка відволікала своїми танцями.

— Ні, я, мабуть, піду ляжу... — Підхопивши його під руку, вона спустилася з ним донизу.

— Я сам... — белькотів він, відштовхуючи дівчину. У нього зовсім помутніло в очах, адже він дуже рідко вживав алкоголь.

— Ні, я допоможу, — і він навіть не помітив, як вона завела його до своєї кімнати, поклала на ліжко й почала роздягати.