Розділ 7. Особливий день

31 грудня

— Так швидко плине час, вже майже місяць як ми разом, а я не можу насолодитись ним... Уявляєш він перший з ким я познайомила своїх батьків ....Так не очікувано увірвався в моє життя... Хочеться, щоб він залишився в ньому назавжди.

— Ну подруго, я помітила що ти зникла — невдоволено промовила Лада,- мені тебе не вистачає, наших розмов, зустрічей на "нашому місці"...Але у вас такий період - романтизму... Вибач, за дивне запитання, а у вас "близькість" вже була?

— Ні, але я думаю в Новорічну Ніч, може все статись, тут квапитись не потрібно...

— Ну так, двадцять с хвостиком і до сих пір "не кваплива"...- посміхнулась подруга. Дивись не затягуй з цим, а то як Давид згадає за іншу...

— Ладка, от що ти таке говориш? Навіщо? я зараз покладу слухавку і все цим закінчиться...

— Ну вибач, бовкнула не подумавши, ти ж начебто відійшла... Вибач... Ну ти ж знаєш мене, завжди щось як скажу....

— Добре-добре, в цей день сваритись не хочеться. Доречі ми вдвох домовились відсвяткувати разом... Але вже третя година, а він не дзвонить... Ти не бачила його? Тільки чесно скажи.

— Ні подруго за твоїм хлопцем не слідкую, але якщо вам раптом закортить повеселитись у компанії, то я буду на ялинці з Тимуром, а потім ми їдемо з його друзями в заміський будинок.

— Ясно, зачекай хтось дзвонить в двері, або краще я тебе потім наберу,- батьки поїхали до бабусі святкувати, крім неї дома нікого не було, відчинивши двері вона бачить дівчину переодягнуту в Снігуроньку.

— Доброго дня, я нікого не замовляла і дітей у мене немає, можете піднятись в десяту квартиру, там багато дітей вони вам будуть раді.

— Ні, саме до вас, я хочу вручити вам подарунок, але ви повинні мені зачитати віршик.

— Ви що серйозно? Цікаво – здивовано глянула на неї Даяна, згадала віршик дитинства та розповіла , на що те Снігуронька віддала їй конверт і пішла.

— Так, за віршики грошима розраховуються?! Ой ні… якась записка, а ну :

«Кохання буває гірким, а буває солодким немов мед, але без нього не можливо уявити життя. І весь час ми в пошуках своєї найріднішої душі, з ким буде легко та затишно, хто підтримає в скрутну годину. Іноді трапляється закохатися з першого погляду, або зацікавитися з першої бесіди, іноді ти навіть на ПЕРШІЙ ЗУСТРІЧІ не можеш розгледіти все, що привертає в людині ... навіть якщо вона цілу ніч не спала, в гульці та мокрій майці і ти вже тоді, під час першої зустрічі помічаєш його...ЛАДА.»

P.S. Машина чекає на вулиці. Поспішай!

— Ой, та невже це квест? Ну Матвій так хоче напевно новорічний подарунок зробити, а я йому гаманець, ой…. — Ну давай поміркуєм, тут явно підказка криється у моєї подруги, от партизанка, а я ж запитувала, так автомобіль чекає. Зійшовши, Даяна сідає в машину та приїжджає до Лади.

— Ладко відчиняй, — подзвонивши в двері, вона відкриває їй.

— Що це все означає? Ось читай лист, він привів мене до тебе. Ти щось приховуєш?

— Даянко, стоячи перед тобою в бігудях та глиняній масці, хіба що обличчя від тебе приховую,- посміхнувшись вона дає слідуючий конверт, промовивши: - подруго нічого не питай це все заради тебе, все йди, бо важко втриматись, щоб не розповісти.

— Ейй… — зачинивши двері перед носом, вона зачитує слідуючу записку :

«Сертифікат в салон краси»

P.s. Сьогодні все для тебе, тому хочу щоб ти відчула себе кінозіркою

— Нічого собі подарунок, так приємно, треба хутчій їхати туди.

Приїхавши на місце Даяні зробили зачіску, макіяж та нафарбували нігті і при виході дали срібний блискучий пакет.

— Це що не все? Що там в середині?! там було блискуче срібне плаття та туфлі і ще один конверт. Лист і… так це ж наша перша фотографія:

«Кохана чекатиму тебе в цій срібній сукні по адресі вказаній на звороті фотографії»

— Дивно це наче готель і його немає …

— Доброго вечора, ви Даяна?- біля входу зустрів її швейцар

— Так це я… Ви знаєте Матвія? Вже майже дванадцята, скоро буде бій курантів, а тут квести, — я трохи нервую…

— Ходіть зі мною, я вас до нього проведу.
Сам готель був розташований у центрі міста надзвичайно красивий та затишний, виконаний в класичному стилі. Ресепшн був оформлений за найвищим стандартом з використанням сучасних меблів, матеріалів та квітів, простір був розділений на дві частини: стійка і зона очікування. В останній розташовані дивани та журнальні столики

Піднявшись на самий верхній поверх готелю, вони крокували далі по сходах на дах. Відчинивши двері, заграла приємна музика і вона побачила вишукану вечерю при світлі вогнів нічного міста, витончені декорації з квітів та маленькі декоративні ліхтарі, їх було так багато, що вони не мов запалили цю ніч створюючи ще більш затишним це місце. І лише вони удвох і тисячолітні зірки, які цієї ночі сяяли лише для них…

Матвій стояв біля накритого столу з фруктами та шампанським, такий стрункий та щасливий в білому костюмі і чорній сорочці тримаючи щось у руці. Підійшовши ближче він трохи схвильовано попросив щоб вона закрила очі і ставши на одне коліно тримаючи в руках обручку, промовив:

— Даянко відкрий свої оченята,- вона немов оніміла від радості і неочікуваного повороту.

— Перед тим як настане 2020 рік, я хочу щоб ми увійшли в нього в новому статусі, тому… трохи хвилююсь… Я зрозумів, що не зможу і дня без тебе провести, твердо впевнений, що хочу далі йти по життю тільки з тобою. Ти полонила мою душу і я пропоную тобі руку і серце. Кохана, виходь за мене і ми побудуємо міцну щасливу сім'ю. Даяночка ти згодна?

— Звісно тааак, — сповнені очі сліз від щастя переповняли її

— Я кохаю тебе Даянка,- під бій курантів він одягнув кільце та від радощів припідніс її на руки і міцно притиснувши до себе поцілував.

— Тепер ти моя наречена.

Вони насолоджувались цим моментом споглядаючи місто, яке було у них як на долоні

— Тут стало прохолодно, запрошую тебе продовжити наше святкування у номері, я його забронював.

— Матвій ти мене вражаєш з кожним днем. Невже це так буде завжди? Наче в казці, дякую тобі.

Зайшовши в номер він доніс її до спальні на руках і поставив на ноги біля ліжка засипаним пелюстками троянд, і ніжно та ласкаво закидував її тіло поцілунками. Це був чарівний момент і належав він тільки їм.

Після вони не спали цілу ніч, а лише розмовляли, пили шампанське і багато жартували…

— Знаєш Даянка мої батьки одружились на четвертий день знайомства і прожили десять щасливих років… Після їх гибелі, нас виховувала бабуся… Ірмі було дуже важко, як і мені. Вона завжди ходила за мною хвостиком, тому я не міг влаштувати особисте життя, мої колишні постійно ревнували і намовляли на сестру, що то вона палиці в колеса вставляє…Та і дівчата виявлялись не такими…

— В тебе що їх багато було? — здивовано Даяна трішки відсунулась від Матвія.

— Ні до знайомства з тобою… — пригорнувши її і поцілувавши в лоб, Матвій продовжив:- Зустрічався з одною, вона була наче хороша, у всьому погоджувалась, ніколи не сперечалась. А коли був в армії, то дізнався, що вона спить з моїм другом… Вона плакала, просила пробачення. Але вже все… після я зневірився і вирішив ще на три роки по контракту відслужити. І коли в той день мені відчинила дівчина з бурштиновими очима, така тендітна і по доброму мила, щось у моєму серці защемило…Ти ще тоді запала мені в душу, але я чомусь думав що ти зустрічаєшся з іншим… Бо така красива не може бути одна…

— Повір може ….Ти зцілив рани мого серця, вгамувавши біль наповнивши його коханням. Дякую тобі за те.