Розділ 5. Початок

Взявши телефон в руки, на екрані відображався невідомий номер, а Даяна зазвичай не піднімала слухавку від незнайомих номерів, але сьогодні щось спонукало її.

— Я вас слухаю.

— Привіт, це Матвій.

— Не встигла вона вимовити й слово, як з рук вислизнув телефон і впав на підлогу.

— Алло, в тебе все добре?

— Так-так, — піднявши швидко слухавку, схвильованим голосом відповідала Даяна.

— Надіюсь, я тебе не розбудив... напевно ти мене вже і не пам'ятаєш... Ви мене з подругою позавчора затопили.

— Ну по-перше, ми ненавмисно, але якби вона знала, то в клуб не пішла, а зробила одразу йому потоп, подумала вона про себе.

— До речі мені здається... чи я сьогодні тебе бачив, з подругою біля охорони на перегонах?

— Так, то були ми, — трішки розгублено вона йому відповіла.

— А я якраз був з сестрою, ми хотіли підійти, але Ірма вмовила, що краще не потрібно, по виразу вашого обличчя бачила, що ви щось серйозне вирішували, не хотіла, щоб ми вам заважали.

Знав би він що там Ладка говорила тим охоронцям, щоб пропустили, може воно і на краще, а то наслухався і все пропало б, але Даяна не засмутилась, а навпаки зраділа, що недаремно.

— Та все добре, нічого серйозного.

— Ось чого телефоную, мені Ірма говорила, що твоя подруга розповідала, що ти добре вмієш складати резюме, може б ти мені допомогла... я якраз ще у бабусі буду. Змогла б ти до мене прийти в обід?

На декілька секунд Даяна замислилась, як не очікувано, резюме... а раптом вигадує ...Що вже та Лада понавидумувала, я ще цього не робила, але це шанс, потрібно погодитись.

— Звісно я прийду, ти ж нам допоміг тепер моя черга.

— Ну тоді до завтра.

Поклавши слухавку вона довго думала, зачепила його значить... сподобалась... Звідки він взяв її номер, але все вона дізнається завтра, як прийде до нього... Так потрібно зранку до Ладки приїхати, налаштуватись і все розповісти, аж раптом з іншої кімнати пролунав голос тата:

— Доню вимикай світло та лягай спати, пізно вже

— Добре, вже лягаю, на добраніч тату.

Даяна прокинулась рано вранці, вже була серйозно налаштована. Перечитавши ввечері інтернет статті, як добре складати резюме та що потрібно. Вона ж повинна була, хоч щось знати для початку.

— Даянка, ти знову кудись йдеш? — запитала тихенько зазирнувши у доньчину кімнату.

— Так матусю, я ненадовго, не хвилюйся, ввечері прийду, у Ладки не залишусь, все я побігла, цілую.

— Ну добре, доню.

Із задоволенням йдучи дорогою, вона відчула легкість і посмішку на своєму обличчі, наче так завжди було, прийшовши до подруги, Даяна спочатку хотіла подзвонити, але запримітила, що двері були напіввідчинені.

— Ладусь ти тут? — в пів голосу промовила і зазирнула в дверний отвір, але не дочекавшись відповіді, обережно зайшла в квартиру, шукаючи очима подругу.

— Ой! Дая... ти мене налякала, — Ладка підскочивши сіла на стілець в кухні.

— Зачинятись потрібно, ти що зовсім?

— Точно, а я то думала, що я маю зробити, якраз перед тобою приходив кур'єр і приніс посилку, і тут чайник на кухні закипів, я й забула про двері. Чому ти так рано прийшла? Щось трапилось?

— Я вчора не хотіла тебе вже будити, думала прийду та все тобі розповім.

— Кажи, я вся в очікуванні, — поки вона розповідала в деталях, що було до неї задзвонив телефон, це був Матвій.

— Алло Даянка, мені дуже не зручно перед тобою, але все скасовується. Сестра зранку почала готувати та й поклала варити яйці, поки вона була у ванній, вся вода википіла і вони зірвались тепер на стелі у нас велика яєшня і ми будемо цілий день відмивати, щоб у нашої любої Наталії Павлівни не трапився серцевий напад. А резюме мені вже мій друг, зробить та принесе, бо я завтра влаштовуюсь на роботу і маю піднести його.

— Ти тільки не ображайся, дякую тобі що відгукнулась, бувай.

— Що там, Дая?

— Та не вже знову, за крок до зустрічі, щось завжди заважає…Ти можеш ненароком дізнатись куди саме він влаштовується ?

— Вибач подруга, не хотіла засмучувати, але мушу сказати, сьогодні на пробіжці Ірма розповідала, що він вчора не ночував дома, а перед цим пішов пити каву зі знайомою…

— Дивно... а чому він тоді телефонував, значить з нею все не серйозно? Може до друга пішов…Так, це поки не моє діло, не хочу збиватись з курсу. Все одно взнай, будь ласка.

— Ну дивись, я тебе попередила, щоб потім ні сльозинки не бачила з твоїх чарівних оченяток.

Прийшовши додому їй зателефонувала подруга :

— Ну що, я дізналась в Ірми й вона декількома словами промовила, що в якусь статусну фірму до свого дядечка, помічником.

— Дякую, я перед тобою в боргу, все цілую, бувай.

Просидівши цілий день за монітором, Даяна знайшла фірму і що поруч знаходиться і якраз поблизу його майбутнього офісу була відкрита вакансія, але поки не зовсім зрозуміла, зателефонувавши туди вона домовилась прийти на співбесіду.

Прийшовши в зазначений час, на протилежному боці вулиці, вона побачила його, але не гаяла часу поспішила в офіс. Зайшовши туди вона була збентежена, купа людей в один голос розмовляють, нічого не зрозуміло, повели її в кімнату, де ще шість таких столиків з працедавцями, а на бейджику якійсь зірочки намальовані, сказали що перетелефонують.

— Дуже підозріло, ні назву компанії не сказали, де буду працювати? В цій кімнаті? Та ще купа людей в одному приміщені, дивина та й годі, — в пів голосу до себе розмовляючи, Даяна вийшовши з приміщення застала пасмурну дощову погоду, а на протилежному боці, вона побачила його у діловому костюмі, високого, мужнього з чарівною посмішкою просто мрія дівчат, він її запримітив і махнув рукою.

— Ага тільки махатиме руками, — подумала про себе махнувши у відповідь, — Ой, біжить через перехід, ти диви та ще й з парасолькою, так це я одна така, не спостерігаю за прогнозом погоди...

— Привіт, — усміхаючись до Даяни, підійшов Матвій.

— Привіт, яка не сподіванка тебе тут побачити, — промовила дівчина відводячи свій погляд у бік.

— Та я на співбесіду ходив, влаштовуюсь на роботу, а ти яким вітром? До речі теж тебе радий бачити, — додав Матвій.

— Не повіриш, теж на співбесіду, але щось не зрозуміло поки, в тебе як?

— Та ось влаштувався помічником керівника в одну фірму. Завтра перший випробувальний день.

— Нічого собі, мої вітання!

— Бачу ти без парасолі, давай я тебе проведу, а то змокнеш, ще захворієш. Або чекай є краща ідея, як ти дивишся на те якщо я тебе запрошу на каву, заодно відсвяткуємо і я згладжу свою провину за вчорашнє...

— Ну каву я зараз не хочу, а ось від гарячого глінтвейну не відмовлюсь, в таку погоду саме це б мене зігріло.

— А я думав, кохання гріє.

— Може когось і гріє, але мене зігріє напій, — посміхнулась Даяна.

— Ну тоді не будемо гаяти часу, пішли зігріватись, тримайся по під мою руку.

Це був вже по теплому осінній вечір, вона вперше почула його такий приємний аромат, непритаманний нікому і немов одна велика мурашка пробігла по її тілу від доторку до нього. Тримаючись за нього вона відчувала себе живою.

— Нарешті, — прошепотіла вона собі.