4.1

Це був перший по-справжньому сонячний ранок за останні місяці… Від нього віяло ароматом чогось надзвичайного та особливого, що от-от має трапитись. Вона давно такого не відчувала, це був він – аромат змін.

В передчутті сьогоднішнього дня, Даяна була схвильована. З самого ранку провівши біля шафи стільки часу і перемірявши тисячі нарядів, вона хотіла його вразити. Її думки перервав дзвінок.

— Ну що, ти готова вийти на полювання? Через годину за нами заїдуть, а тебе ще немає.

— Начебто, я вже виходжу, через пів годинки буду в тебе, не хвилюйся

— Чекаю.

Поки вона доїжджала на транспорті до подруги, в неї розігралась внутрішня боротьба аналізуючи минуле... Лада права, які в мене шанси? Де він, а де я. Звичайнісінька дівчина, яка все життя зазнавала поразок в коханні, продовжувала ступати на ті ж граблі знову і знову, і так життя мене нічого не навчило, наївне дівчисько. Стільки красунь довкола, чому він має зупинити погляд саме на мені? Чим я особлива?

— Подруго ау, привіту лі, — з балкона звучно лунав голос Ладки, — ти що там поглухла, я вже декілька хвилин до тебе телефоную, ти не відповідаєш, заходь скоріше.

— Ой, я так задумалась, що не помітила, як до тебе прийшла, зараз піднімусь.

— Ну нарешті, проходь.

— Чому ти так довго? От-от Мирон має приїхати, через десять хвилин, а я хотіла ще кави з тобою попити та про своє дівоче поговорити.

— Не могла ніяк підібрати, в чому піти, ми ж будемо на відкритій місцевості.

— А ну дай на тебе погляну. Так... ну зачіска дуже гарна, обожнюю локони, а до джинсового сарафана білого кольору я б додала замість кросівок, босоніжки на тонких підборах, ото був би шик. Але і так дуже стильно виглядаєш, в цьому навіть є якась родзинка.

— Так ти не забувай, що там земля, підбори наші застрягнуть.

— Ну не знаю, я наприклад одягну підбори, вони дуже пасують під мою коротеньку сукню.

Подруга хотіла ще щось додати, але раптом у розмову ввірвався новий, сторонній звук. Загуділа машина.

— Приїхали, це вони, ну зараз я покажу Мирону як гудіти на всю округу. Бач який щедрий... але норову забагатсько.

— Ти що зовсім з глузду з’їхав, зараз позбігаються всі сусіди.

— І я тебе радий бачити, все сідай, не нервуй моя квіточко.

— Яка ще я тобі квіточка, краще представ нас своїм друзям.

— Так звісно, хлопці знайомтесь моя муза Ладуся та її подруга Даянка.

Пошепки до Даяни, подруга промовила: — ну тепер ти бачиш, що він трохи легковажний і замалий для чогось серйозного?!

— Але все ж він прийде, як ти покличеш.

— Дівчата менше двох говорять вголос, що за секретики у вас? Зараз музику увімкну на всю і будемо запалювати цю машину гучним співом.

Поки вони їхали, весь час жартували, сміялись, але Даяна була зосереджена і ніяк не могла розслабитись.

— Щось у тебе подруга мовчазна, соромиться чи що? Запитав один з молодиків, який кинув око на неї.

— Та ні вона завжди така, — побачивши, яка вона схвильована, Ладка промовила це, щоб від подруги відчепились з питаннями.
Шалений рев моторів імениті пілоти авто та мото драйсингу та дріфту з'їхались з усієї України на Всеукраїнське змагання, щоб показати глядачам всю накопичену потужність. Місця були розкуплені й їм довелось вибирати оглядове місце біля огорожі, там було багато таких, важко було протиснутись машиною, але вони знайшли містечко.

— Чудово, тепер ми з ним ну зовсім не зустрінемось, вони там, а ми за огорожею.

— Подруго, без паніки, давай краще навколо пройдемось, може ненароком ти його побачиш, а він тебе, пішли.

Вони пройшли тільки пів кола, як їх завернули охоронці, мовивши, що далі ходу немає, тільки по квитках.

— Ти що засмутилась? Ну не вийшло зараз, той що? Дивись яка можливість нам припала побачити клуби диму, запах паленої гуми й десятки тонн екстриму і все перед нами. Це ж по істину круте видовище.

— Ну не знаю... Так перестань, давай насолоджуватись тим, що маємо.

Повернувшись під вечір додому сповнена різних емоцій та роздумів вона збиралась лягати спати, коли пролунав дзвінок на мобільний телефон.