По вишневому склу
Злочин
Мій кожен погляд, кожен подих — злочин,
Так, це злочин — навіть думати про Вас,
Мій кожен вірш і кожен сон пророчий,
І з Вами мило проведений знов час.
Злочиниця? Молю Вас: зарештуйте!
Якщо я винна, я винесу Ваш суд.
Якщо можливо ще, молю: врятуйте!
Я сльозами змию з тóнких пальців бруд.
І досі не скінчилась тут пожежа…
Чи вигадала Вас — о фантазій рай?
Це сумно, так. Я Вас люблю безмежно.
Невідомий, так, любові досі край.
Як хочете, то можете хоч струмом
Лікувати від невизнаних хвороб…
Та тільки це серйозно, тобто «сумно»:
Ви пробачте серця юного озноб…
Я бережу у памʼяті Ваш почерк,
Я дотик Ваших губ несу крізь роки…
Отож виходить, навіть памʼять — злочин,
Де мерехтять вогнями Ваші кроки…
Відредаговано: 02.05.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
