По вишневому склу
Уяви
Уяви: двері твого кабінету,
Зачинені щільно, і нас під столом,
Де ми по черзі одну сигарету
Пускаємо димом густим у вікно.
І наші тіла, тремтячі і голі:
Укрита волоссям плечей гострота.
Залишені поза призначені ролі.
У тиші думок я цілую вуста.
Крізь ґрати на вікнах сонце морозне
Бавиться іскрами у твоїх очах.
Все, що між нами, це так несерйозно:
Від пʼят до зіниць несерйозно, хоча…
Твій аромат збереже моє тіло,
Від парфумів колись набрякне гортань,
Та все це пусте: я тут і щаслива.
Ми знову у світі безцінних мовчань.
Ми палимо вдвох одну сигарету,
Пальці так ніжно торкаються ребер.
Зупинено час і цілу планету.
Є лиш жага й нескінченна потреба.
Цей кабінет. Двоє оголених нас.
І наш із тобою найбільший секрет.
Та шкода, що в цьому є дивний нюанс:
Ми навіть не палимо вдвох сигарет…
Відредаговано: 02.05.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
