По вишневому склу

Накажи!

Накажи їй, будь ласка, не снитись,
Забери цю диявольську схожість,
Розірви у думках нашу близькість,
Зупини цю нахабну безбожність!

Я готова всю вічність в полоні
У тебе пробути й ледве живим
Своїм тілом я не охолону —
Не полони мене більше ніким!

Накажи їй мене не тривожить —
Мене й без того залишилось пів,
Ти від мене втомилася, може, —
Більше не маю знайомих богів.

Накажи цьому місту твій голос
Не відтворювать — так! — свистом машин,
Накажи їм усім — ти же можеш? —
Хоч не тягнути навмисно годин!

Я до звуків усіх прислухаюсь,
Досі немає спокійних ночей…
Якщо знову колись закохаюсь —
Хіба в проєкцію твоїх очей…

Nadine Tikhonovitch

Подобається

#1488 в Різне
#340 в Поезія

У тексті є: кохання, божевілля, любов всупереч

Відредаговано: 02.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись