По вишневому склу
Навчаюсь тебе не любити
Я навчаюсь тебе не любити —
Хоча би пару хвилинок на день,
Так не любить, щоб кожної миті
Тебе не шукать між інших людей.
Я навчаюсь тебе не любити
І, неначе звичку, кидаю знов,
Хоча давно програла всі битви —
Вибач, та я не знаходжу умов…
Я усе намагаюсь стабільно —
Так регулярно: десь тричі на рік! —
Розвʼязати завʼязане щільно
І припинити безглуздя потік…
Як воно буде? Легше, напевно…
Нехай зжиратиме всю пустота
І щось їдке ввіпʼється у ребра,
Ти розкохаєш нарешті вуста…
Знову допʼєш всі напої до дна,
Нерозбірливо мокрим шпалерам
Проплачеш в парах міцного вина —
Океани згорнеш болю в озера…
Досі у снах немає свободи
І пахнуть змерзлі тобою квіти,
Та рятують щоденні турботи —
Я навчаюсь тебе не любити.
Відредаговано: 02.05.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
