По вишневому склу

Чи молюся

Вона запитала мене, чи молюся, —
Завмерли планети в космічному русі...

У ніжних очах розпалилася битва —
Нехай допоможе моя їй молитва...

Жалілась на вітер, тремтіла всім тілом,
А десь на нас чекало вже літо...

Вона проклинала воєнні жахіття...
Відверті думки, а плечі закриті...

Вона озиралась на світ божевільний,
Вірили разом: народ буде вільним...

Пекло ночей спустилось на губи —
Ми мовчки клялися жити і бути...

Вона запитала мене, чи молюся —
Стрибало серце в шаленому русі...

Рядки без сенсу, рядки нескінченні
Складалися тихо — наповнили вени...

Nadine Tikhonovitch

Подобається

#1480 в Різне
#341 в Поезія

У тексті є: кохання, божевілля, любов всупереч

Відредаговано: 02.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись