По вишневому склу

Щомиті

І ось, нарешті, цей вересень,
І музика, музика лине,
Я втомилась від жаху репресій
І хочу до тебе щомиті...

Звідки ж безглузда потреба
Відчувати і бачити скрізь?
Розкажіть, пожовклі дерева,
Чи варті ті зустрічі сліз...

І мовчазної ще гри на роялі,
І втрачених бідних годин...
На кінець того літа чекали
Зі мною ви, сиві дуби?

А я, мабуть, божевільна,
А ти моє сонце і вітер!..
Я не в полоні, але і не вільна,
Бо хочу до тебе щомиті...

Nadine Tikhonovitch

Подобається

#1477 в Різне
#339 в Поезія

У тексті є: кохання, божевілля, любов всупереч

Відредаговано: 02.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись