По вишневому склу
Обожнюю
Обожнюю, розмальовуючи сірим кольором
Силуети інших і вже неважливих людей.
Знесилена. Хвора. Я втомлена
Коханням, хворобою - і ще один день!
Обожнюю! До скрипу, до божевілля
Шукаю щоночі тебе у відірваних снах!..
Як пташка у клітці, самотня й невільна...
Обожнюю! І бачу в'язницю в зелених очах...
Обожнюю! І гнів твій, і навіть мовчання
Тепер мені найрідніші за всіх...
Обожнюю! Терплячи війну і страждання,
Танучи у темряві, немов уві сні...
Обожнюю! Ні, я тебе не кохаю!
Я скаженію, мов вітер, мов звір!..
Тобі мій уклін. Я палаю, жадаю!
Обожнюю! До болю! Душа? Вона у вогні...
Обожнюю! До диму в пустелях і зливи
Серед начебто сонячних днів!..
А якщо і кохаю? Без надії, без віри...
Але... Кожним дотиком і помахом крил!
Відредаговано: 02.05.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
