По вишневому склу

Мандруючи Всесвітом

Опалені душі вереснем,
І вже перезріли лани...
А ти, мандруючи Всесвітом,
Відвідай ці болісні сни!..
Наснись, хоча би під ранок,
Прожени цих нахабних примар!
Стань найніжнішим світанком
І променем сонця! Без хмар...
І думки мої полонені
Зігрівайте, місяця очі,
Наповнюйте киснем легені...
Щоночі, щоночі, щоночі!..
Прийди, хоча б на хвилинку, -
Розмалює хай посмішка сни!..
Цілуй оченята, цілуй і сльозинку,
Цілуй від плеча, цілуй до стопи...
І вилікуй поранені крила -
Рукою лагідно торкнись!
Віднині ти - найкращий стимул,
Але наснись мені, наснись!..

Nadine Tikhonovitch

Подобається

#1476 в Різне
#339 в Поезія

У тексті є: кохання, божевілля, любов всупереч

Відредаговано: 02.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись