По вишневому склу
Деякі люди кращі у світі
Є злочини: їх не бачить патруль,
Що і сама пробачиш охоче —
Знову дірки не завадять від куль
Збору рядків до пізньої ночі.
Хтось зарано уходить з планети,
Залишивши на серці свій підпис,
Комусь кричати вічності: «Де ти?» —
А хтось, як я, не встиг народитись.
Так, народився…тільки не вчасно,
Хтось із підгузок самих вже не встиг,
Народився запізно для щастя
І літо шукає десь серед криг.
Хтось не може хоча б сигарети
До губ піднести, розтануть в диму,
Як більшість нещасних планети,
Щоб не примірять на себе труну.
Комусь для щастя досить усмішки,
Нехай шукати її серед міст,
Кілометри долаючи пішки,
Нехай отруйна, у цьому є зміст…
Нехай ці губи тебе відсилають,
А ноги, немов від жаху, біжать,
Думки твої за неї благають,
Мов інших немає хлопців, дівчат…
Ранять слова за лічені митті
Серце знов розпеченим металом…
Деякі люди кращі у світі,
Яких ніколи б ти краще не знала.
Відредаговано: 02.05.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
