По вишневому склу

Не треба знати іншим...

Що знаю я, не треба знать іншим —
Дарма у сльозах ти бачиш красу,
І скільки ще не склалось би віршів,
Це тільки мій хрест, який я несу.

Скільки б творів печаль невгамовна
Не породила, це тільки мій біль,
З ним ми удвох у нашім двобої
Ледве торкаємось дна серед хвиль.

Ніби не знала: погляд погубить,
Ніби так треба шукати було
Ніжність миттєву десь серед бурі,
Яку я знайшла, та серце звело…

Ця хвороба лікується струмом,
А може, безсила тут сама смерть,
Не обійдеться тут тільки сумом,
Коли твій мозок убитий на чверть…

Коли думки розчавило снами,
В серці тугою проїло діру
І літає душа між місцями,
В які я без тебе вже не пірну…

Nadine Tikhonovitch

Подобається

#1484 в Різне
#340 в Поезія

У тексті є: кохання, божевілля, любов всупереч

Відредаговано: 02.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись