По вишневому склу

Мій нічний закон

А так буває — неначе хтось знущається:
Минуле повертається,
Нібито на зло…

І тебе кличе голос знову з піднебесся —
Клаптик серця ось віддерся
Й поріже скло…

Думки танцюють вічно пʼяні — невгамовні,
Ранять памʼятки альбомні
Очі й душу знов…

І раптом квітнуть сни і вʼянуть теж миттєво,
Сила йде моя життєва —
Змінить жар озноб…

Шукаю знов тебе даремно й благаю час
На мить хоча б зʼєднати нас,
Та жартує сон…

І він тебе ховає, зводить перешкоди,
Кличе знову хтось до школи —
Мій нічний закон…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше