По вишневому склу

Déjà vu

Ловлю déjà vu і лізу на стіну,
Тихо співаю «Червону калину».

Містом біжу під сонцем пекучим,
А серце реве щомиті все дужче.

Ловлю силует між натовпом лютим,
Повз мене й тебе проносяться люди.

Знов під сирену римуються вірші,
Де стали рядки навряд чи мудріше.

Всі дати — по колу, горить календар,
Думки — це безладдя, а сльози — це пар.

Ловлю déjà vu — чекаю на ранок,
І розчиняюсь у небі між хмарок...

Nadine Tikhonovitch

Подобається

#1476 в Різне
#339 в Поезія

У тексті є: кохання, божевілля, любов всупереч

Відредаговано: 02.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись