По вишневому склу

Воля

Бриньчить душа в обіймах ночі,
І місяць волі позбавля,
І позбавляють глузду очі —
Вона, як пташка, проліта...

У самоті стою близь моря —
Хто волю серцю поверне?
Та хіба потрібна воля
Цим палким отруйним днем?

Та хіба потрібні крила
Тому, хто ходить по землі?
Я не пташка — я людина,
Полонена і в крові...

Зупиняє час — крокує,
Пливе, немов би по воді,
У небі сивому — полюю
І завмираю — я в біді!

Вона і є мої години,
У небі справжнє є життя!
«Поету воля не потрібна» —
Скажу й за нею — в забуття...

Nadine Tikhonovitch

Подобається

#1490 в Різне
#341 в Поезія

У тексті є: кохання, божевілля, любов всупереч

Відредаговано: 02.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись