По вишневому склу
Байдужість
Сніг. Ховається серце десь у калюжах.
Повір, Ти... Я стала настільки байдужа...
Вечір. Сонячне сяйво. Вишневі світи.
Мабуть, байдужість моя штовхає до Ти...
Цей біль не вщухає, а сльози не душать,
Бо стала я, мабуть, настільки байдужа...
Байдужа, промерзну я знов просто неба,
Байдужа, чекаю... Чекаю, а треба?
Ти знову у людях, Ти знов у турботах,
Ти любить мене, а кохає — роботу.
Байдужий мій погляд, та зрадницьки серце
У такт кроків Ти не байдуже так б'ється.
А спогад байдужий дере мою душу,
Де Ти на підборах кружля повз калюжу.
Ти може втекти, тож збираю всю дужість,
Бо... Байдужій байдуже так на байдужість.
Тим паче, що Ти (знаю, вірю в це дуже)
Ще більше, та тільки до мене, байдужа.
Відредаговано: 02.05.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
