По вишневому склу

Серце небоги

— Розлюби її, серце, на мить!
На мить же спокійну і Божу, —
Але серце моє говорить:
«Ти вибач, а я так не можу!

Б'юсь для неї кожну хвилину:
І щасливу, і навіть скрутну,
Де вітри здіймають на крилах
І кидáють мене у пітьму...

Ми разом чекаєм на неї —
Її сум і усмішки ловлю...
Якщо лиш дозволять на небі,
Я всі болі її відболю!..

Всі скрути і муки, тривоги
Відстучу: відстучу, як свої —
Я тільки лиш серце небоги
Та й усіх не позбавлю боїв...

Тож буду за неї молитись
І до Бога волати всю ніч —
Настане як час зупинитись,
Я тоді розлюблю, ясна річ».

Nadine Tikhonovitch

Подобається

#1476 в Різне
#339 в Поезія

У тексті є: кохання, божевілля, любов всупереч

Відредаговано: 02.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись