По вишневому склу

Завітне кільце

Удалечінь мчить наш тролейбус —
Мої мрії, овіяні сном,
А наші стосунки — це ребус,
А весна — їм улюблений фон.

Вдалечінь летимо поміж міст —
Спогад жере все мою душу,
Я римую тобі — це мій хист,
І бачу тебе небайдужу.

Сни й досі гойдає дорога,
В пальцях моїх — зім'ятий квиток,
І вже не страхає тривога —
Скільки уже ми чули тривог?

Зійдем скоро, ніби на сушу,
Наче круїз — завітне кільце,
Ввіряю тобі свою душу
І мовчу красномовно про це.

Твій урок — миліше перерви,
Але час невблаганний, на жаль,
Тож снися — молю! — неперервно
Між моїх божевільних бажань.

Nadine Tikhonovitch

Подобається

#1485 в Різне
#341 в Поезія

У тексті є: кохання, божевілля, любов всупереч

Відредаговано: 02.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись