Шибка №6

Азариас прокинувся по обіді. Ніч видалася важкою — візити до сиротинця завжди стомлюють. Старигань запустив худі пальці у закудлану сиву бороду і дістав зі скриньки чергову паку листів. Прохання за проханнями, такі дитячі і безпосередні... Рука потяглася до стосу паперів і намацала цупкий дорогий конверт. Здивувався і з цікавістю дістав. Гладенький, блакитний, здавалося від нього віяло ароматом ванілі та домашньої випічки. Обережно відкриваючи Азариас вп'явся у рівненькі каліграфічні рядки:

Дорогий Азариасу! Я знаю що ти існуєш, хоч моя мама каже — це все вигадки й повна нісенітниця. Та не один раз, у ночі, коли всі думали, що я сплю, я бачив, як ти пролітав на своєму чарівному велосипеді повз моє вікно. Завжди з великим ранцем за плечима. Мені добре відомо, що ти приносиш подарунки лише нужденним і знедоленим діткам, але мені конче потрібна твоя допомога. Привези мені, будь ласка велосипед. Не чарівний. Звичайний.

Вся річ у тім, що я подарував свого, хлопчику з будинку навпроти. І тепер моя мама, хоче піти до тієї родини і забрати його... Вона каже, що це надто дорогий подарунок. А ще каже, все одно той хлопчик не їздитиме на ньому, бо він каліка. Азариасу, я на власні вуха чув, як мама Орігена бідкалася сусідці, що шанс поставити на ноги її сина є, але йому постійно треба тренуватися. Та хлопчик геть зневірений і байдужий до всього. Єдине про що він мріє — це велосипед. Заради нього він буде займатися, щоб зрештою колись сісти та поїхати вуличками рідного міста. Ця родина дуже бідна і купити такий дорогий дарунок батькам не до снаги. Розумієш Азариасу, я подарував Орігену надію, але вже завтра її можуть у нього відібрати... Тому будь такий ласкавий, привези мені навіть самий пошарпаний, але такий мені необхідний велосипед.

З повагою твій шанувальник Таддеус. 9 років.

Азариас задумався, його думки полетіли від дитини до дитини, яких він навідував уже довгих 60 років. Стомився. Ранець ставав усе важчим. Голова на вигадки вже не така кмітлива, ось і хлопчак вже кілька разів його уздрів... А хлопчик непростий...

-Муррр.... - вивела з задуми стариганя чорна кішка.

Старий не зогледівся, як за вікном стало смеркати.

- І тобі доброго дня Агата. Бач, яка у мене сьогодні дивна історія, — тицьнув листа під ніс кицьці.

- Дивна історія тільки починається... Муррр. - відповіла Агата, ласуючи завчасно приготованими для неї вершками.

- ...для Таддеуса, — завершив думку кішки старий чоловік. - Що ж, передавай вітання Еліссі. Скажи, що у мене до неї останнє прохання — на вулиці Ковалів, живе хлопчик Оріген. У нього є чудовий велосипед, на якому він мріє навчитися їздити, але для цього спочатку необхідно встати з інвалідного візка. ЇЇ допомога, йому не завадить...

- Передам. Обов'язково передам, — облизуючись відказала кішка. - А ти куди? - запитала Агата помітивши, як старий поспіхом став набивати свій ранець різним начинням.

- А я у свою останню подорож на чарівному велосипеді...

Цієї ночі десятеро дітлахів з родини швачки отримали справжні фарби та пензлики і на додачу ще й жменю молочних карамельок. Самотній хлопчик, якого виховує мама-одиначка побачить зранку на підвіконні триколірне кошеня.
Під ранок Азариас підлетів до вінка з білосніжними фіранками. Припнувши свого чарівного велосипеда Азариас востаннє прощаючись провів рукою по затертій рамі. Закинувши пустий ранець через плече, востаннє кинувши оком на двоколісного друга, старий побрів, вже на своїх двох, по пустій вуличці Ретімно.

Тим часом, по ту сторону шибки, у своєму ліжечку сопів Таддеус — хлопчик, який даруватиме надію.

#потусторонушибки #реальні_вікна_з_вигаданими_історіями
( Ретімно. Греція )