Кілька хвилин лежу накрита з головою в позі ембріона. Вважається, що це мало б викликати відчуття безпеки. Маячня!
Можливо, мені заважає терпкий і гіркуватий аромат парфумів Марка, що залишився на білизні? І фантомні сліди від гріховних поцілунків, пестощів і жадібних стискань на власному тілі.
Підриваюсь із ліжка та довго й фанатично катую себе гарячою водою та готельними засобами гігієни.
Скутість, млявість у м’язах і огида до власного тіла трохи спадають.
Ще б із думками якось розібратися. Відмити від неясних, але таких сильних спогадів!
Один вечір, а стільки наслідків і руйнувань. І болю.
Ненавиджу Андрія ще більше, хоча думала, це неможливо.
Через його зізнання мене кинуло в істерику, гарячкову браваду, пияцтво та, на додачу, обійми іншого чоловіка.
Загортаюсь у рушник і помічаю у відображенні буру пляму на шиї, схожу на свіжий синець.
Це що? Засмокт?
Жах який!
Розпускаю ще вологе волосся та ретельно завішую ним сліди невдалого серцевого лікування за рецептом Світлани Мороз.
Божечки! Вона ж тепер захоче з мене детальний звіт про цей вечір. А я з Демченком не домовилася про спільну версію для оточення.
Хай буде, що він довіз мене додому – і все! А синець я приховаю косметикою. Чи шарф намотаю. Посеред на диво спекотного червня виглядатиме трохи дивно, але ж я пенсіонерка в одязі! Мені можна.
Ні, навіть щось корисне є в цій дикій ситуації. Я хвилююся про те, що одягнути, замість того, що все в житті летить шкереберть.
Замотана в рушник іду збиратися. Скоро виселення, казав Демченко. Яка зараз взагалі година? Знаходжу телефон у сумці, але він не підказує часу – мертвий. Задумано кручу його в руках.
Батарея сіла?
А, точно!
Це ж мені Світлана провела лекцію щодо небезпеки тримати мобільний у нетверезих руках. Випадково можна подзвонити комусь із колишніх. А потім білявка сама його мені вимкнула. Від гріха.
Але не допомогло.
Треба було відкласти стільниковий до того, як я поділилася з колегою проблемами сімейного життя! Було б на одну менше.
Та вже немає сенсу перекладати відповідальність. Рухаємося далі, наче нічого не…
Поки екран телефону блимає заставкою, поспішно пригадую свій цикл. Не пам’ятаю, чи ми оберігалися. Дихання зривається в шалений темп захеканої собачки.
Спокійно!
Зараз відкрию спеціальний додаток. Плутаюсь у пальцях, поки знаходжу потрібну іконку. Одночасно змахую повідомлення, що лізуть на очі. Пропущений дзвінок від Андрія. Повідомлення. Ще один пропущений із його робочого номера. Потім декілька з незнайомого. І ще.
Та зникніть усі!
У мене тут ахтунг.
Нарешті знаходжу свій жіночий календарик і від хвилі розслаблення валюсь на ліжко, наче лантух з картоплею.
Уф-ф…
Усе добре. Кінець циклу, тож імовірність завагітніти мізерна.
Хоч десь мені щастить.
«Надалі треба бути обачнішою», – блискавкою спалахує мудра думка, і я закочую очі.
Надалі! Наче планую щодня прокидатися невідомо де й невідомо з ким.
Це все ті коктейлі та відчай, плюс гормони останніх днів перед місячними. Та й несподівані зізнання боса зіграли.
Дуже несподівані!
Учора було приємно й цікаво слухати його дифірамби та компліменти. А сьогодні пригадую та шокуюсь його відвертості.
Він точно не один день спостерігав за мною, якщо встиг так вкластися в почуття.
Саме так.
Як би мені не хотілося цього заперечити, але в безликому номері та на цих казенних простирадлах Марк кохався зі мною. Не просто ставив галочку, скидав напругу чи користувався моментом.
Чоловік був дуже ніжний та уважний, невтомно-пристрасний і чуйний. Здавалося, я перетворилася на богиню, яку поклали на п’єдестал і поклоняються кожному сантиметру її тіла.
Можливо, алкогольні пари цьому сприяли також, але в процесі я навіть крихти ніяковості не пережила за свої неідеальні форми, розтяжки на стегнах, відсутність педикюру та довгий ямкуватий шрам на животі від давньої операції.
Зірок перед очима не побачила. Що цілком очікувано в ситуації, коли це перша близькість із новим партнером. Але місцями мене підносило дуже… дуже високо над поверхнею землі та ліжка. На якому я досі сиджу не одягнена.
А на годиннику до дванадцятої лишилося п’ятнадцять хвилин!