7

Гнат ввійшов у імлисту веселку дощового і похмурого дня ранньої весни, а потрапив у теж саме літо з якого вони з Боженою вийшли. Навіть опинився на тому самому місті з якого вони з дівчиною зникли. Подивився на годинник на руці. Електронний годинник знову працював нормально і показував ту ж дату, яка була на годиннику в день зникнення тільки на двадцять хвилин більше, ніж було. До станції «Червонозаводська» залишалося ще кроків сто, які Гнат швидко пройшов. І тут під’їхав електропотяг, в який хлопець сів і поїхав додому. В потязі він купив газету і з’ясував, що число теж саме, в яке вони з Боженою вийшли, а повернувся тільки він.

Гнату було прикро втратити подругу, але її щастя стояло вище ніж його егоїстичне бажання.

Ввечері приїхала Тіна і зайшла до нього спитати, чи бува Гнат не бачив Божену. Гнат відповів майже правду: Божена з ним йшла по шпалах і коли ій це набридло пішла в зворотному напрямку, тобто на Харків. Де потім поділася подруга, він не знав. Він думав, що Божена поїхала додому пізнішим потягом. «Не розповідати ж що насправді сталося, ще в божевільню запроторять». Приходила Боженина, заплакана мама, просилав повідомити, коли Гнат щось дізнається. Приїздив дільничний, розпитував, але Гнат повторив слово у слово те, що він уже розповідав Тіні.

Через місяць засумував Туман і раптом теж зник. Батьки Божени подумали що собака зійшов з дому і десь помер з туги за господинею, але Гнат запідозрив, що собака віднайшов двері до іншого виміру. Туди де залишилася Божена і подумки побажав їм зустрітися.