6

Князь готувався до свого останнього походу за даниною. Він не дуже хотів вимагати данину вдруге і досвідчені воєводи йому теж казали, що не варто цього робити, але князь відповідав їм, що так треба, що це прославить князівство. Він зрозумів що долю і возом не об’їдеш, а ще зрозумів, що його гибель важлива для історії. Гнат пояснив князю «ефект метелика» .Це коли в минулому розтопчеш метелика, а в майбутньому якісь події не стануться, або стануться з точністю до навпаки. Тому тим, хто намагався його відмовити князь казав загадкову фразу «усе буде так, як і має бути», яку розуміло тільки троє: сам князь, Божена і Гнат. Це був 945 рік.

Ігор наказав своїй дружині повернутися до Києва:

- Ідіть з даниною до дому, а я повернуся і ще походжу. Мені потрібно ще десь зо двісті воїнів. Тих, хто залишився один у батьків, я відпускаю додому, тих у кого є діти, або дружина, я відпускаю додому. Дві сотні з тих, кому нічого втрачати підуть зі мною.

І наперед виступили воїни, числом багато. Коли вони лаштувалися у лави по п’ятеро, виявилося, що на одного воїна менше, ніж просив князь. Годислав бачачи таке і собі спробував стати з конем до воїнів, але князь владним помахом руки зупинив його:

- Їдь додому Годиславе, вези молоду додому. Ти один у батьків, тепер у тебе є ще й дружина. Ти відповідаєш за неї головою переді мною і її братом, - і князь повів головою у бік Гната. – Ну що ж други давайте прощатися. – і князь міцно обійняв Годислава, Гната ,взяв за обидві руки Божену і вклав її руки у руки Годислава.

- Тепер ти дівчино в надійних руках. Я написав цидулку княгині, де дав згоду на ваш шлюб, цидулка у мішках приторочених до сідла коня Годислава. Ти ж Неждане, - звернувся князь до сивочубого воїна - прийми у свою родину ще одну доньку Божену, яка буде тобі помічницею у старості. У Младусі зовсім інше призначення.

Неждан на знак згоди схилив голову і задумався, а потім скочив на коня і розвернувся в бік Києва.

- Прощавай князю,- мовив Неждан.

Коли ті хто мав повернутися до Києва від’їхали на значну відстань, що залишилася тільки примарна синя смуга, яка поступово все віддалялася.князь обернувся до Младусі,яка сиділа на коні зі впевненістю бувалого вершника і запитав:

- Сьогодні?

- Так, князю. Зараз. – І широким помахом руки, неначе відчиняє щось одне видиме їй, відкрила імлисту веселку, що вікно в інший світ побачили і вої, які мали їхати з князем і сам князь.

- Прощавай Гнате, ми збережемо твою таємницю. – князь був впевнений, що вої теж помруть як і він сам, а мертві нікому нічого не розкажуть.

Гнат ввійшов у імлисто - веселкове вікно у своєму одязі в якому потрапив у минуле: князь попросив Младусю зберегти одяг підлітків у своїй скрині, тому що воїни трішки боялися її і ставилися до неї з пересторогами і забобонами і ніхто б з них навіть не подумав би заглянути у її сховки і скриню.

Після того, як Гнат пішов напівмавка знову широким помахом руки, тепер вже сховала імлисте вікно і промовила загадкову фразу: «Все буде так як і має бути» .З присутніх тільки ій та князю було відоме значення цієї фрази.

Тепер же Младуся мала поговорити з князем один на один, про що й сказала. Князь помахом руки відіслав воїв на велику відстань і ніхто не посмів перечити, бо Младуся хоч і була хлипавим дівчам, але вартувала двох а то і трьох кремезних воїв.

- Послухай, мій князю, я злукавила, розповівши Божені, що вона має залишитися з Годиславом. Вона покликана стати праматір’ю великого роду, представника якого ти бачив. Його звуть Гнат.

- Як це можливо, але ж вони прийшли разом?

- Просторово - часова петля. Я знала, що це рано чи пізно станеться. Якби вони не прийшли, мені б довелося застосувати материну магію і все одно викликати їх сюди. Божена це пра- пра- пра- і ще декілька пра – бабуся Гната. Про це пророцтво ти не знав, та й я дізналася тільки недавно, від мами. Ось так, княже.

Князь звів докупи брови, про щось думаючи.

- Що ж хай здійсниться задумане долею. – Тільки і промовив він.