3

- Ще раз запитую: хто ви, і звідки? Таких шпигунів ми ще не бачили.- спитав чоловік з оздобленим камінням мечем і сережкою у вусі і воїни засміялися.

- Ми не шпигуни, чоловіче.-відповів Гнат з гідністю.

- Ти як з князем розмовляєш? – наперед виступив сивочубий воїн.

- Я ж не знаю, що він князь, він не відрекомендувався – буркнув Гнат.

- Мені подобається цей юнак,- сказав той, кого назвали князем, - він або сміливець, або дурень, але поживемо – побачимо. Розповідай як ти зі своєю дружиною опинилися в розташуванні наших військ, та ще й коли ми знешкодили розбійників, які нападали на подорожніх, може ви теж з їхнього табору?

- Божена мені не дружина – сказав Гнат і пожалкував, постерігши погляди дружинників, - а

сестра – швидко промовив – і знову ж таки постеріг, як переглянувся князь і якийсь молодий воїн.

Божену і Гната розділили відразу, як тільки привели до шатра.

- Добре , ти князь, це я вже зрозумів і тому те що я зараз скажу краще почути лише тобі.

- Але якщо хлопче спробуєш обдурити мене будеш скараний на горло - відповів князь.

- Годиславе,- звернувся князь до молодого дружинника-подбай про дівчину, та дивися мені не налякай і не зачіпай, поки що - і князь багатозначно подивився на Гната.

- Так, мій князю. - Годислав трішки схилив голову на знак поваги.

Зачекавши, поки Годислав покине шатро князь мовив:

- Ну а тепер розповідай, що ти за один, хто ви такі і чому так дивно вдягнені?

Коли ж Гнат розповів, а розповідати було що, князь задумався. Князь Ігор, а це був він, почув і про свою майбутню погибель і про свою княгиню, яка помститься за нього. Гнат розповів князю і про Ігоревих нащадків. Очі князя затуманилися на мить, але він стримався від почуттів.

По хвилині князь мовив:

- Хвала богам, що ви потрапили саме у наше розташування, а не до печенігів, і принесли такі вісті мені. Тепер я знаю як вчинити. Але зробимо ось як: про вас правду буду знати тільки я, для всіх інших ви чужоземні посли, які прийшли з північного сходу, від князів тамтешніх земель. Знаю я те місце, що немов імлиста веселка грає там, чув від свого діда. Але дід казав, що воно далеко на півночі і відкривається лише раз на триста років. Тому я не знаю як потрапити вам додому.

- Але ж князю, якщо це вікно з веселкою опинилося тут то значить воно блукає і можливо ще не все втрачено?

- Можливо, хлопче.