1

…Вони зустрілися на пероні де чекали на електропотяг, щоб їхати на заняття, оскільки були студентами. Вірніше: студент та студентка зустрілися, познайомилися і, одразу стали спілкуватися наче старі знайомі. Коли подружка познайомила Божену з Гнатом їм здалося, що вони знають одне одного бозна - скільки років: чи не з минулого життя? Згодом подружка Божени, Тіна, стала жити у гуртожитку, а вони з Гнатом так і Їздили  потягом і стали кращими друзями. Власне Тіна була Гнатовою однокласницею і звалася Христиною, але їй здавалося, що то не модне ім'я і коли вступила до престижного ВУЗу у Харкові то трішки змінила ім'я і стала називати себе Тіною, хоча за паспортом так і залишилася Кащенко Христина Василівна. Гнатові було дивно з того, але дівчата є дівчата. Гнат же навпаки пишався з того, що його звуть Гнат Іванович Галаган, бо він був повним тезком свого далекого предка, про якого передавалося з покоління в покоління, що той був вправним воїном і походив з військової сім’ї. Давно вже немає князя Святослава, давно вже впали у Забудь- річку походи козаків до міста Кафи, немає Гнатового дідуся, який брав участь у другу світову у переправі через Дніпро, але є пам'ять нащадків і Гнат носій цього спадку.

Божена ж була звичайною дівчиною, без зв’язків, зі звичайної сім’ї: тато, мама, старший брат і сенбернар Туман. Усі Вони були з одного хутору, захованого у лісі між залізничними зупинками Геніівка ( Гнат часто жартував кажучи, що там живуть генії) та Зідьки. Цікаво ще й те, що на хуторі було усього дві вулиці, які перехрещувалися між собою. Тіна і Божена жили поряд, а Гнат на відстані двох будинків від них – на тому боці вулиці. Тіна і Божена дружили чи не з пелюшок, а Гнат спілкувався з Тіною з першого класу. Божену ж мама віддала в школу в райцентр Зміїв і тому це пояснює те, що Гнат і Божена не тільки не спілкувалися раніше, а й не бачили одне одного до зустрічі на пероні. Вже через рік вони сприймали одне одного як природне продовження себе.