Глава 5. Київ

На відбір приїхали танцівники з кількох театрів.

Ірина побачила Ларису ще в коридорі.

Спершу ноги.

Потім пальто.

Потім ту саму звичку тримати голову трохи набік, коли вона когось шукає.

— Левченко!

Ірина засміялася раніше, ніж встигла подумати.

Лариса обійняла її.

— Боже, ти худа.

— А ти ні.

— Дякую.

— Це комплімент.

— Від балерини?

— Добре. Ти теж худа.

— Оце інша справа.

Вони не бачилися майже два роки.

У листах люди завжди пишуть про вистави, здоров'я й погоду.

Не пишуть, кому віддали роль, на яку ти сподівалася.

Не пишуть, що почуваєшся старою в двадцять чотири.

Не пишуть, що іноді лежиш у гуртожитку й думаєш: а якщо це все?

Лариса стала солісткою.

Не першою.

Але вже танцювала Мирту, Повелительку дріад, кілька великих партій у сучасному репертуарі.

Ірина слухала й одночасно рахувала.

Стара звичка.

— А ти? — спитала Лариса.

— Теж дещо.

— «Дещо» — це що?

— Зарема.

— Повністю?

— Двічі.

— І ти пишеш мені «багато репетицій»?

— Не хотіла хвалитися.

— Брешеш.

Ірина усміхнулася.

— Трошки.

На першому відборі танцювали класику.

Потім уривки програми.

Потім їх попросили вивчити нову комбінацію.

Лариса схоплювала матеріал швидше.

Ірина бачила це й ненавиділа, що бачить.

Під час перерви вони сиділи на підвіконні.

— Франція, — сказала Лариса.

— Не зуроч.

— Ти віриш у зурочення?

— Ні.

— Тоді чого?

— Бо мене дратує твій голос.

Лариса штовхнула її плечем.

— У мене там тітка.

Ірина повернула голову.

— Де?

— У Франції.

— Яка тітка?

— Ну... не зовсім тітка. Батькова сестра.

— Ти ніколи не казала.

Лариса потерла пальцем ніготь.

— Казала.

— Мені?

— У школі. Вона писала бабусі через Польщу. Ти ще сказала, що лист пахне старою шафою.

Ірина згадала.

Пожовклий конверт.

Дві дівчинки під ковдрою.

Незнайомі французькі марки.

— Вона ж після війни залишилася?

— Так.

— Ви спілкуєтесь?

— Ні.

— Зовсім?

Лариса подивилася на неї.

— Ір.

— Що?

— Ти зараз як слідчий.

— Та ну тебе.

— От і я про те.

Вона сплигнула з підвіконня.

— Пішли. Зараз почнуть без нас.

Ірина пішла за нею.

Через два дні їх обох включили до наступного етапу.