РОЗДІЛ 4. Брук

Понеділок почався з того, що всі вдавали, ніби не втомилися після суботи.

Це було смішно, бо в Лейквью люди могли приховати зраду, борги, невдалу підтяжку обличчя й те, що їхній син провалив SAT, але не могли приховати вечірку. Вона завжди лишалася на обличчях. У червоних очах. У хрипких голосах. У занадто повільних рухах. У дівчатах, які приходили до школи з ідеальним макіяжем, але тримали каву так, ніби це останній доказ існування Бога.

Я стояла біля сріблястого пікапа Коннора, відчуваючи його руку на своїй талії.

Він обіймав мене легко, звично, так, ніби це було найприродніше місце для його руки. І, мабуть, для всіх навколо так і було. Коннор Рід біля Брук Гарлоу. Квотербек і капітан чирлідерів. Хороший хлопець із хорошої родини й дівчина, яку мами в церкві ставили в приклад своїм донькам, коли ті фарбували нігті в чорний.

Навколо нас зібралася вся звична компанія. Мейсі сиділа на капоті свого авто. Тіффані стояла перед нею з кавою в одній руці й телефоном в іншій, виглядаючи так, ніби готова подати до суду на сам понеділок. Брейден стояв біля Люка, а той кидав у рот м’ятні цукерки одну за одною. Гарпер трималася трохи осторонь, демонстративно не дивлячись на Брейдена, а Брейден демонстративно робив вигляд, що не помічає, як вона його не помічає.

Дуже зріла поведінка.

Саме так дорослішають майбутні випускники.

— Я досі вважаю, що найкращим моментом вечірки було, коли Люк намагався застрибнути на надувний матрац у басейні й промахнувся, — сказала Мейсі, витираючи сльозинку з кутика ока. — Це було мистецтво.

Люк обурено випрямився.

— Я не промахнувся. Матрац зрадив мене.

— Матрац лежав на воді, — сказала я. — У нього було дуже обмежене коло можливостей для зради.

— Ти не була там, унизу, Гарлоу. Ти не знаєш його намірів.

Коннор тихо засміявся біля мого вуха.

— На його захист, матрац справді виглядав слизьким.

Я повернула голову до нього.

— Ти підтримуєш цю версію, бо сам тримав телефон і знімав.

Тіффані підняла телефон.

— Я передивилася відео сімнадцять разів. На восьмому помітила, що Брейден на фоні кричить “тільки не обличчям”, наче Люк — це його єдина інвестиція в майбутнє.

Брейден розвів руками.

— У нього нормальне обличчя. Було б шкода.

— Дякую, брате, — сказав Люк, приклавши руку до серця.

— Я сказав нормальне, не розслабляйся.

Мейсі знову засміялася, а Гарпер тихо пирхнула, хоча одразу зробила вигляд, що це було не через Брейдена. Брейден, звичайно, помітив. І одразу став виглядати так, ніби його день став на три відсотки кращим.

— До речі, — сказала Тіффані, різко нахилившись до нас, — хто запросив тих хлопців під кінець?

Я відчула, як Коннорова рука на моїй талії ледь помітно напружилася.

Не сильно. Просто достатньо, щоб я помітила.

— Я ж казав, Брейден, — відповів він.

Брейден підняв руки.

— Не всіх. Я сказав Тайлеру, що можна зайти. Це він потягнув інших.

— Один із них залишив мокрий рушник на кріслі місіс Рід, — сказала я.

Коннор скривився.

— Я прибрав.

— Я знаю. Я бачила, як ти намагався сушити крісло феном для волосся своєї мами.

Люк захлинувся сміхом.

— Стоп. Що?

Коннор закотив очі.

— Воно висохло.

— Ти сушив крісло феном? — Мейсі виглядала так, ніби знайшла новий сенс життя. — Боже, я б заплатила за це відео.

— Відео немає, — сказав Коннор.

Я повільно підняла брови.

Він повернув до мене голову.

— Брук.

— Що?

— Видали.

— Я не знаю, про що ти.

— Гарлоу.

— Рід.

Наші погляди зустрілися, він дивився на мене з удаваною загрозою, я — з удаваною невинністю, Мейсі вже тягнула руку до мого телефона, Тіффані кричала, що “народ має право бачити”, а Брейден казав, що це стане головним доказом людяності Коннора Ріда.

Такі моменти були небезпечні.

Вони змушували мене забувати, що не все, що здається правильним, справді твоє.

— Я просто рада, що твоя мама нічого не помітила, — сказала я, ховаючи телефон назад у сумку.

— Вона помітила, що зникла половина лимонаду, — сказав Коннор. — Я сказав, що після тренувань усі були дуже спраглі.

Тіффані повільно прикрила очі.

— Господи, Рід. Це найгірша брехня, яку я чула.

— Зате мама повірила.

— Твоя мама хотіла повірити, — поправила Мейсі. — Це різні речі.