По той бік сновидінь

Розділ 7. Нові обставини.

Дельфініум 

– Що ти таке кажеш! – я зі злістю дивилася на Реджі, не бажаючи вірити у те, що він каже. 

“Брігель знаходиться під впливом”

Тепер це були не просто слова професора Сильфіда, а дійсність. Її дорога сестра…

– Це правда, а мене викинуло з тієї реальності, – тихо і з виною в голосі сказав Реджі, – я тримався до останнього…

Це вже була істина. Дельфі знала, що він точно зробив усе можливе аби залишитися зі Брі якнайдовше, а отже…

– Що тепер нам узагалі робити? – запитала вона якось надто вже приречено, поняття, не маючи як діяти. 

Сіла поруч з котом і поглядила його по голові. 

– Що нам тепер робити Реджі, – і цього разу це було навіть питання, а визнання власної безпорадності. 

– Не знаю, – так само сказав він. 

І у цей момент вони здається уперше зрозуміли одне одного повністю. Адже плани, які вони разом створювали декілька життів виявилися безсилими. Тепер у них більше не було за що втриматися. 

Адже жодний план нічого не значить, коли хтось інший втрутиться в нього зсередини. 

Елевонда. Так і буде сидіти. 

Дельфініум. А що ти пропонуєш. Я – чекати. 

Елевонда. Невже вирішила професора Сильфід послухати. Як мило. 

Брі впорається. У цьому Дельфі ні на мить не сумнівалася, її дорогоцінна сестра впорається самостійно і повернеться до них, коли прийде час, тож вони повинні просто чекати…

Елевонда. На мій превеликий жаль ти тепер головна героїня і поки не почнеш щось робити сюжет зависне. 

Отже набридлива. Як та муха. 

Елевонда. Ну такого ще в свою адресу я не чула. Мене зазвичай усі персонажі люблять. 

Дельфініум. Не зобов'язана. 

Елевонда. Гаразд, я буду на дрібку ввічливіша. 

Може вона й права, але уже б краще подала хоч якусь ідею, що можна з цим робити. Їй на гадку нічого не спадало. 

Реджі тим часом зістрибнув з ліжка і попрямував до дверей після чого почав проситися вийти. 

Вона здивовано подивилася на нього,  але підвелася і послідувала за ним. Той піднявся на верх і вони відправилися в Академію літаючою машиною. 

Фарізе? 

Але ні, він оминув знайомі двері кабінету лікаря і пішов далі. 

Трактувальниця? 

І знову вона не вгадала. Якщо цей нестерпний котяра приведе її до Сильфіда вона його перестане годувати. Хай побуде на дієті, йому буде корисно. 

Та на щастя кабінет Артефакторики він також пропустив. 

Залишився лише Архів і Бібліотека. Більше у неї варіантів не було. 

Хоча…залишалася ще ж часова кімната. 

Вона усміхнулася про себе. Єдина відповідь була знайдена, але що їм там робити? 

У неї не було нічого, щоб вона могла вивчити. 

Та кіт вже зупинився перед потрібними дверима і почав настирно нявкати, чи точніше говорити. Вона ж могла зрозуміти, що він хоче. 

– Говориш тут я зрозумію, що робити далі. Гаразд, – вона прочинила двері і так і завмерла на місці. 

У аудиторії уже хтось був. Вона мало з ним спілкувалася, тож майже ніколи не звертала увагу. 

– Дельфініум? – він відвів погляд від ноутбука на неї і здивовано перепитав. 

– Томас Моррейн? – перепитала таким же тоном, бо зовсім неочікувала його побачити. 

І як скажіть на фремінг він може допомогти? Але фамільяра, який міг би дати відповідь вже й слід простиг. Ні, вона точно не погодує його сьогодні більше двох разів скільки б не вимагав. 

Хоче їсти – хай перетворюється в людину і сам собі щось готує. Вміє ж усе ж таки. 

Елевонда. То він їсть корм, коли кіт. Я думала він тільки звичайну, ну людську. ( чесно мене це питання цікавило з першої книги. Бо реально, що їсть кіт фамільяр, який має дюдський вигляд)

Дельфініум. Спеціальний для фамільярів. А ви щось знаєте? 

Елевонда. Поки ні, але побачимо. 

Чудово. Навіть авторка не в темі. Я не впевнено пройшла всередину і сіла за парту навпроти. 

– Вибач, я можу дещо запитати? – нарешті наважилася вона. 

– Так, авжеж, – кивнув Томас. 

– Якщо це щось важливе я можу почекати, – сказала, хоч насправді у мене не було такого наміру. 

– Та ні, я вже завершив, – протягнув він і з цікавістю запитав, – то чому тобі раптом потрібна допомога від мене? 

Він точно був здивований таким дивним розвитком подій. Сама Дельфініум Амаль, яка диво якщо з кимось двома словами не по темі перекинетьс вирішила заговорити з тим на кого уваги не звертала раніше. 

Мабуть, зараз він думає щось класичне про те, який динозавр вмер в лісі? 

– Брігель. Моя сестра під впливом, а її фамільяр чомусь привів мене до тебе. Тому я теж не розумію, що тут роблю, – неочікувано вона відповіла чесно, через що і сама здивувалася. 

Він поправив окуляри, а тоді його вигляд став серйозним. 

– Гадаю, я здогадуюся чому Реджі так зробив. Він колись згадував у одній реальності, що це колись знадобиться. Ходімо. 

Він зібрав свої речі і з очікуванням подивився на неї. 

Невже…Томас такий самий як і інші. Невже він також пам'ятає різні варіанти реальності. Чомусь раніше це не спадало на гадку. 

Він кивнув на її німе запитання і поспішив до виходу. 

Вона навіть не здогадувалася куди це її приведе, але зараз це був єдиний шлях.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше