Глава 3 Музей

Залишивши будинок Крука, інспектор поквапився до сусідньої вулиці обабіч якої нещодавно залишив своє авто. Хурделиця ж тим часом впевнено набирала обертів, зводячи нанівець спроби Брута сховати обличчя під високим коміром пальта. В авто було прохолодно, останніми днями зима остаточно укріпилася у своїх правах даруючи городянам передсвятковий настрій у вигляді рясного снігу та січневих морозів. 

Завівши двигун, Брут увімкнув пічку і зафіксувавши пасок безпеки рушив з місця. Представницький чорний седан поволі їхав вкритою снігом бруківкою, аби врешті дістатися асфальтованої дороги, що мала доправити інспектора до місця призначення. Заплутане павутиння вулиць не лякало Брута, оскільки столиця була його рідним містом. 

У свої тридцять п'ять, Степан Брут очолив відділ з протидії шкідливим чаклунам, яких за час роботи у Бюро, попри відносно молодий вік зустрічав незліченну кількість. 

Інспектор знав не з чуток, якими небезпечними можуть бути справжні відьми, або ж могутні чарівники. Він мав здатність добре відчувати їхню присутність, знався на маскуванні, а що найважливіше володів безпосереднім досвідом протидії темним. Здавалося усі потенційні клієнти інспектора були однаково лихі та з кожним новим проявом ставали для Брута усе більш передбачуваними. Всі, але не вона.

Загадкова чаклунка, що кілька місяців тому виникла нізвідки й так само непомітно зникала, лишаючи Брутові лише терпкий присмак незнаної до цього часу аури. З розслідування, яке розпочало Бюро випливало, що таємнича пані має унікальну здатність подорожувати між світами. 

Чаклунка майстерно заплутувала сліди, з'являючись у різних куточках міста ніби шукаючи щось конче важливе. Усі з ким доводилося зустрічатись жінці, аби отримати для себе потрібну інформацію нез'ясованим чином зникали й Брутові здавалося дивним, що завітавши до Крука він застав хірурга живим. Ще одна здатність Брута, котра відокремлювала його від решти колег полягала у тому, що встановивши прямий контакт зі співрозмовником інспектор міг бачити нещодавні думки й спогади останнього. 

Поклавши руку на долоню Крука він бачив уривки його розмови з пацієнткою, та зробив висновок, що таємнича пані має довгострокові плани. Чаклунці вдалося заволодіти механічною рукою складної, невідомої для Брута модифікації, котра як і будь-яка техніка мала потребу в обслуговуванні. Інспектор гадав, що саме цей фактор дозволив хірургові лишитись живим.

Зупинивши автівку поряд одного із нічних кіосків, Брут озброївся міцним американо і повернувшись до машини рушив далі. Здавалося минуло не більше ніж година, як інспектор залишив Поділ й наразі вимкнувши світло фар, зупинив свій транспорт поряд дерев'яних воріт.

Національний музей народної архітектури та побуту, загальновідомий, як Пирогів розташувався просто неба, даючи можливість відвідувачам поринути до справжньої атмосфери давнини. Унікальне місце у якому і в нас час можна зануритися до славетної доби на власні очі побачивши дерев'яні церкви складені без єдиного цвяха, старі мазані хати, численні дерев'яні млини й безліч речей, якими кілька сторіч тому користувались наші пращури. За іронією долі саме це місце невдовзі мало стати визначною локацією на теренах якої Брут рятуватиме свято, а можливо і весь світ. 

Згідно з даними, що їх роздобуло Бюро, загадкова пані спромоглася відшукати джерело особливої сили, що з'являється лише раз на рік і яке у ніч перед Різдвом проявить себе на території музею просто неба. Чаклунки не вперше намагалися відкрити портал, аби запросити до світу людей непроханих гостей, втім сьогодні усе було дещо інакше. 

За інформацією, що нею володів Брут новоприбула пані воліла значно більшого, а саме відкрити магічні ворота для представників інших цивілізацій. І якщо у випадку з демонами, вурдалаками та рештою подібних істот в інспекторів на зразок Брута склалися перевірені часом методи протидії - до зустрічі із представниками чужих планет Бюро готове було лише умовно. Згідно з планом інспектор мав запобігти відкриттю позаземного коридору й знешкодити чаклунку та за можливості доправити останню до Бюро.

З огляду на можливі ризики, Брутові мали виділити групу підтримки, втім, аби непомітно підібратись до мішені необхідно було перетворитись на тінь, а отже сьогодні інспектор мав працювати сам. 

Перехилившись через заднє сидіння, Брут обережно дістав чималу шкіряну сумку та поставив її на пасажирське крісло праворуч від себе. До приладдя, що його заздалегідь відібрав інспектор входив штурмовий автомат, оснащений підствольним гранатометом, перероблений для стрільби посиленими срібними кулями пістолет марки «Форт», пляшка святої води та невеликий портсигар. 

У випадку зі стрілецькою зброєю усе було вкрай просто. Зручні й безвідмовні у використанні моделі, було майстерно переобладнано для роботи з удосконаленими модифікаціями набоїв. Щодо святої води особливих питань також не виникало, але предмет, що зовні нагадував раритетний срібний портсигар, враховуючи попередній арсенал, м'яко кажучи, мав дивний вигляд.

За легендою Бюро, диво-річ володіла здатністю відчувати присутність лояльно налаштованих до її власника духів, що у разі небезпеки були ладні відгукнутись на його поклик. Брут використовував загадкову розробку лише раз, втім повною мірою перевірити дієвість таємничої зброї не вдалося. 

Під час однієї із сутичок, зображення у вигляді схрещених між собою пістолів, що прикрашало поверхню старого портсигару, неначе розпечений метал почало набувати помаранчевого кольору. Втім поки увібрало у себе достатньо сили, інспектор самотужки знешкодив шкідливу відьму, чим власноруч зірвав експеримент. 

Інспектор уважно перевірив зміст сумки, після чого відкрив бардачок діставши звідти невелику пластикову банку із кремом. Навряд Брут скидався на чоловіка, що маститиме шкіру чимось крім гелю для гоління, але ця прозора маса не мала нічого спільного із засобами, які сприяють омолодженню. Ще одна розробка особливої ланки Бюро, що здобула назву «Марево» була створена задля маскування.