По той бік лісу
Раніше...
Абі сидів біля вогнища разом з котом. Вони обоє впилися поглядами на вогонь.
Перший порушив тишу Абі.
- Хоч це було не за правилами, проте все ж я дозволив їй повернутись. Проте скажи мені, чому ти не повів її туди куди треба, до світла?
- Мяу, - відповів димний кіт
- Зрозуміло. Я теж помітив її світлу душу, проте все ж таки… таких світлих душ було чимало, але ти привів до мене саме її.
- Мяууу.
- Он воно як, - сказав здивовано чоловік, штурхонувши палицею вогнище, - то ти обрав її. Що ж, я не заперечую.
- Мяу?
- Так. Все ж таки, ця дівчинка теж мене зацікавила, тому вже як склалося і про це ми нікому не розкажемо.
- Мяу, - ствердно сказав кіт.
- Добре, можеш іти. Приводь її в гості, цікаво з нею побесідувати, та й сам не барися, хоч я тебе відпустив, проте обов'язки свої ти маєш теж виконувати.
- Мяу. Мяу. - закотивши очі, сказав кіт.
- Що ж, - Абі клацнув пальцями і вогонь згас, - ходімо з цього лісу, в нас ще купа справ.
Піднявшись, Абі легенько струснув з плеча сніг, та розрівняв калоші легеньким порухом долоні.
- Мяу, - сказав кіт, коли вони йшли з галявини.
- Так, - сказав ствердно Абі, - мені теж подобається це ім'я.
Відредаговано: 09.05.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
