ГЛАВА 70.

ГЛАВА 70. Нове життя 

У домі панувала знайома тепла метушня. 

Настя з Павлом приїхали в гості до її рідних у неділю — як і завжди. На кухні пахло свіжою випічкою, мама щось доробляла біля плити, бабуся командувала, щоб усі не крутилися під ногами, а дідусь із дядьком Мішею вже обговорювали новини за столом. 

Орест і Остап, як завжди, сперечалися про щось абсолютно безглузде, але дуже принципове. 

— Я вам кажу, дитина буде схожа на Павла! — заявив Орест, навіть не підозрюючи, наскільки близький до правди. 

— Ні, тільки якщо успадкує мою харизму, — парирував Остап. 

Настя й Павло переглянулися. 

Серце в неї билося швидше. 

— Може, зараз? — тихо запитав Павло. 

Вона глибоко вдихнула. 

— Зараз. 

Настя встала посеред кімнати, і поступово всі звернули на неї увагу. 

— Щось сталося? — одразу насторожилася мама. 

— Ні, — швидко відповіла вона й усміхнулася. — Точніше… так. Але хороше. 

У кімнаті запанувала тиша. 

Павло підійшов ближче й узяв її за руку. 

— Ми хотіли сказати це всім разом, — почав він. 

Настя відчула, як хвиля хвилювання накриває її, але цього разу це було приємно. 

— У нас буде дитина. 

Кілька секунд — повна тиша. 

Ніби слова ще не встигли дійти. 

Першою зреагувала мама. 

— Що?.. — прошепотіла вона, а потім її очі наповнилися сльозами. — Настю… це правда? 

Настя кивнула. 

Мама закрила рот долонею, а потім підійшла й міцно обійняла її. 

— Я стану бабусею… 

— Ти вже була готова, — тихо засміялася Настя. 

Бабуся підвелася зі свого місця. 

— От бачиш! — урочисто сказала вона, дивлячись на дідуся. — Я ж казала, що травень дарує не тільки весілля! 

Дідусь повільно підійшов до Павла й міцно потис йому руку. 

— Бережи їх обох, — сказав він серйозно. 

— Берегтиму, — твердо відповів Павло. 

Дядько Міша засміявся й ляснув Павла по плечу. 

— Ну що, молодець! Швидко працюєш! 

— Дядьку! — засміялася Настя, червоніючи. 

А потім вибухнули Орест і Остап. 

— СТОП. — Орест підняв руку. — Тобто це не жарт? 

— Тобто ми реально станемо дядьками? — Остап широко розплющив очі. 

— Ви станете дядьками, — підтвердила Настя. 

— Я відчуваю, що ця дитина буде генієм, — серйозно заявив Орест. — Бо в неї будуть такі наставники. 

— Так, — кивнув Остап. — Ми навчимо її всього. Особливо як правильно жартувати з батька. 

— Навіть не починайте, — попередив Павло, але усмішка видавала його щастя. 

Орест раптом став трохи тихішим. 

— Настю… ти точно добре почуваєшся? Після всього, що було? 

І ось це питання було найважливішим. 

Вона кивнула. 

— Ми підемо до лікаря, усе перевіримо. Але зараз усе добре. 

Мама знову взяла її за руки. 

— Ти така сильна, доню. Я пишаюся тобою. 

Настя поклала долоню на живіт — ще зовсім плаский, але вже такий особливий. 

— Я трохи боюся, — зізналася вона чесно. 

Павло обійняв її ззаду. 

— Ми разом, — тихо сказав він. 

Бабуся витерла сльози. 

— Це новий етап. І він буде щасливим. 

За столом знову стало шумно — тепер уже від радості. Обговорювали імена, сперечалися, на кого буде схожа дитина, планували майбутні свята. 

Орест уже вигадував, як навчить малюка кататися на велосипеді. 

Остап заявив, що купить найгучнішу іграшку у світі. 

— Тільки спробуй, — пригрозив Павло. 

Настя дивилася на всіх і відчувала, як у грудях розливається спокій. 

Колись вона боялася, що не зможе ходити. 

Потім боялася, що не встигне наздогнати життя. 

А тепер життя саме поспішало вперед — разом із нею. 

Вона більше не йшла сама. 

Тепер у її серці — і під серцем — билося ще одне маленьке майбутнє. 

І це було найпрекрасніше продовження їхньої історії. 

Попереду — щасливе майбутнє 

А зараз — просто щастя.

❤️ОСЬ І КІНЕЦЬ КНИЖКИ І ІСТОРІЇ  ПАВЛА І НАСТІ, 🥰Я ДЯКУЮ УСІМ, ХТО ПІДТРИМУВАВ МЕНЕ У НАПИСАННІ ЦІЄЇ ІСТОРІЇ. 🥰ЛЮБЛЮ ВАС.❤️ ВАШ АВТОР.❤️