ГЛАВА 58.

ГЛАВА 58.За два дні до двадцятиріччя 

Настя навіть не підозрювала, що за її  спиною розгортається ціла спецоперація. 

Павло вже кілька днів був трохи… дивний. Частіше зникав «у справах», загадково усміхався, коли дивився на неї , і постійно щось писав у телефоні. 

— Ти щось приховуєш, — жартома сказала Настя . 

— Я? Ніколи, — відповів він занадто швидко. 

А тим часом за два дні до  дня народження він разом із мамою, дядьком Мішею, Орестом та Остапом поїхали «купити дещо до свята». 

І «дещо» виявилося масштабним. 

Вони об’їздили кілька магазинів святкового декору. Купили десятки рожевих і фіолетових кульок із милими написами:
«Ти — наше сонце»
«20 років щастя»
«Найкраща донька і сестра» 

А ще — дві величезні фіолетові кульки у вигляді цифр 2 і 0. 

— Має бути ефектно, — серйозно сказав Орест, тримаючи гігантську «двійку».
— Інстаграмно, — додав Остап. 

Але це було тільки початком. 

Вони замовили лавандового кольору двоярусний торт. Ніжний, витончений, прикрашений їстівними блідо-рожевими трояндочками. Зверху акуратний напис:
«З Днем народження, Настя». 

Окремо купили свічки у формі цифри 20. 

Але найголовніше приготування залишалося за хлопцями. 

Орест і Остап домовилися з мамоюНасті , що основний сюрприз буде в її кімнаті — саме там вирішили зробити атмосферу, від якої перехоплює подих. 

Поки Настю відволікали розмовами й фільмами, вони готували. 

Підлогу в кімнаті акуратно встелили десятками маленьких свічок. Між ними розсипали пелюстки троянд. Простір заповнили червоні кульки у формі сердець, що повільно хиталися під стелею. 

— Це вже не просто сюрприз, — прошепотів Остап. — Це кіно. 

— Голлівуд відпочиває, — кивнув Орест. 

Павло ж зробив ще один крок. 

Він купив величезний букет із 101 рожевої троянди. Справжнє море квітів. Ніжний аромат заповнював усю квартиру ще до того, як букет занесли всередину. 

А в кишені його куртки лежала маленька коробочка. 

Колечко всередині красиво виблискувало, ловлячи світло лампи. Камінчик сяяв так само, як його очі, коли він думав про мене. 

— Ти готовий? — тихо запитала Настіна мама. Вона коли дізналась  що приготував Павло дуже розчулилась. Та вона бачила що цей хлопець дісйно кохає її доньку попри все. 

Павло глибоко вдихнув. 

— Ніколи не буду готовий повністю. Але я впевнений. 

Орест поклав йому руку на плече. 

— Якщо образиш її — ми знаємо, де ти живеш. 

— Я люблю її, — серйозно відповів Павло. 

І в тій фразі було все. 

Всі готувалися на максимум. Кожна деталь перевірялася по кілька разів. Свічки рахували. Кульки вирівнювали. Торт узгоджували до дрібниць. 

А Настя? 

Вона сиділа в своїй кімнаті, сміялася з якоїсь дурниці в телефоні й навіть не здогадувалася, що через два дні її життя може змінитися назавжди. 

Вона  просто чекала свого двадцятиріччя. 

Не знаючи, що це буде не просто день народження. 

А день, коли їй поставлять найважливіше запитання в  житті.