ГЛАВА 37.

Глава 37. Квітка яка скоро розцвіте на повну 

Наступний день почався спокійніше, ніж попередній. Настю ще обережно оглядали лікарі, а поруч уже чекали рідні: мама  та брати. Вони зайшли до палати з посмішками, обіймали її, лагідно підбадьорювали після першої ночі після операції. 

Павло, який провів біля Насті всю ніч,  відправився до неї додому за вказівкою Настіної мами, щоб хоча б трохи поспати і прийняти душ. Він поглянув на Настю, тримаючи її руку до останньої хвилини, прошепотів: 

— Відпочинь, квітко, а я скоро повернуся. 

Настя трохи соромилася, що він так турбується, але серце її билося від радості — він поруч, він з нею, і вона вже відчувала підтримку кожним дотиком. 

Мама розсілася поруч і почала лагідно розпитувати про її самопочуття: 

— Як ти себе почуваєш, моя маленька сміливице? 

— Трішки втомлена, — відповіла Настя, посміхаючись. — Але вже легше, ніж вчора. 

Брати тим часом не могли стримати цікавість. Остап, підморгуючи Оресту, запитав: 

— Настю, коли ти скажеш Павлу, що насправді все не просто добре, а що ти зможеш ходити? 

Настя трохи розгубилася. Їй хотілося зробити сюрприз, але думка про те, щоб розповісти Павлу про справжню новину, гріла серце. 

— Я  все ж ще хочу, щоб це був сюрприз, — тихо сказала вона, поглянувши на них. — Але скоро… обов’язково. 

Брати посміхнулися, обійняли її по черзі, а мама ніжно гладила по волоссю. Всі були щасливі, відчуваючи, що Настя вперше за довгий час опинилася у справжньому безпечному, люблячому колі, де її кохають і підтримують. 

Після короткого обіду Настя дозволила собі трохи відпочити, а брати тихенько відійшли, обговорюючи між собою плани допомогти Насті у реабілітації і підбадьорювати її щодня. Настя закрила очі, відчуваючи теплу присутність рідних і знаючи, що вже зовсім скоро буде ще більше радості і щастя, бо її коханий Павло скоро повернеться.