ГЛАВА 35.

Глава 35. За день до кардинальних змін 

(Від імені Павла) 

Сидячи на потязі, я не міг стримати хвилювання. Погляд вікна відбивав темне нічне небо, а серце билося шалено швидко. Сьогоднішня поїздка — не просто поїздка. Це сюрприз для моєї квітки, Насті. Я взяв відпустку на роботі на цілий тиждень, щоб бути поруч у найважливіший момент — перед операцією і після неї. 

У моїй голові крутилися тисячі думок: Вона не підозрює нічого. Чи буде вона щаслива? Чи не злякається? Я маю підтримати її на всі 100%. 

Я тримав у сумці невеличкий подарунок — щось символічне, щоб підбадьорити її, і трохи солодкого для настрою. Але головне — це моє присутність, мої обійми і слова підтримки. 

Потяг розгойдувався, і я відчував, як хвилювання змішується з нетерпінням. Кожна станція наближення до її міста змушувала серце битися сильніше. Скоро я буду поруч, моя квітко. Скоро я зможу підтримати тебе у всьому. 

(Від імені Насті) 

Я вже приїхала до клініки. До операції залишався лише один день. Моя палата була затишною, але серце калатало від хвилювання. Сьогодні робили останні обстеження та аналізи, і я намагалася не думати про те, що все зміниться вже завтра. 

Я тримала руки на ковдрі, намагаючись розслабитися. Мама поїхала додому підготувати все до мого перебування після операції, а брати залишилися лише на короткий час, щоб допомогти з речами. 

Вечір наближався, і я навіть трохи втомилася від постійного нервового напруження. Раптом Орест і Остап зайшли до палати і, сміючись, сказали: 

— Настю, у нас сюрприз для тебе. 

Я підняла очі і побачила знайоме обличчя Павла, який стояв посеред палати з усмішкою, яку я ніколи не забуду. Мої очі розширилися від шоку. 

— Павло?! — видихнула я, ледве стримуючи сльози радості. 

Він кивнув, тримаючи невеличку сумку з речами: 

— Сюрприз, моя квітко. Я тут, щоб бути з тобою. 

Моє серце розірвалося від радості і розчулення. Весь цей час  розлуки, хвилювання за операцію — усе зникло миттєво, як тільки я побачила його. 

Я не могла стримати обіймів і сліз.  Перший раз за день я відчула, що страх трохи відступив, а на його місце прийшла впевненість: завтра буде день змін, але я не одна.