ГЛАВА 34.

Глава 34. Три дні до змін 

(Від імені Насті) 

На вулиці було перші дні грудня, і місто вже пахло морозом та святковою атмосферою. Легкий перший сніг падав поволі, вкриваючи все білим килимом, а його крихітні кристали танцювали в повітрі, коли я дивилася у вікно своєї кімнати. 

До операції залишалося лише три дні. Три дні, які одночасно здавалися вічністю і надто короткими. Я прокидалася щоранку з думкою: скоро… все зміниться. Скоро я зможу стояти… ходити… І разом із цим з’являлося хвилювання, яке важко було стримати. 

Я сиділа на своєму ліжку, поруч — Ерні, який із задоволенням грівся біля мене. Він періодично штовхав носом мій телефон, нагадуючи про Павла. Я посміхнулася, набираючи йому повідомлення: 

"Сніг випав сьогодні… так красиво. Шкода, що ти не можеш це бачити наживо." 

Відповідь прийшла майже одразу: 

"Уявляю… І навіть через екран я відчуваю, як це красиво. Хочеться бути там з тобою." 

Я зітхнула. Його слова завжди робили мені легше. І хоча трохи страшно перед операцією, відчуття, що Павло десь далеко підтримує мене, робило його значно легшим. 

Братів поруч не було — вони сьогодні зайняті своїми справами,  дідусь тихо дрімав у своїй кімнаті, в кріслі перед телевізором який тихо крутив якісь новини а мама з бабусею пішла готувати  вечерю для нас . Я залишилася наодинці з думками й побачила, як перші крихітні сніжинки почали осідати на підвіконні. 

Цей сніг… як початок чогось нового, — подумала я. Так, він холодний, крихкий і невпевнений, але він покриває все чистим білим, даруючи надію і відчуття початку чогось важливого. 

Я провела руку по склу, відчуваючи його морозну холодність, і подумала про Павла, про операцію і про те, що все це скоро стане частиною нашої історії. І хоч трохи страх сидів глибоко в грудях, я відчула, що готова. 

Бо незважаючи на все, попереду був новий день. І за ним ще один. І ще один. А потім — нове життя. 

Ерні легенько муркотів біля мене, ніби підбадьорюючи. Я посміхнулася, і на мить забула про хвилювання, спостерігаючи, як перші сніжинки танцюють у повітрі за вікном. 

Скоро. Незабаром усе зміниться. І це відчуття тепла і надії наповнювало мене навіть у холодний грудневий вечір.