Розділ1

Рональд Сакс прибирав своє подвір'я і тим самим розпочав підготовку до свята "Хелловіна", яке мало настати вже за кілька днів. Не дивлячись на свій похилий вік Рональд старався не відставати від будинків по сусідству і завжди дотримувався порядку на своєму подвір'ї. 
Саксові цієї зими має виповнитися вісімдесят вісім та стариган з усіх сил намагався приховати свій вік від оточуючих. І на запитання: "А скільки ж вам років?", той завжди відповідав: "Ще молода моя кров!" 
Ще той оптиміст! 
У Рональда було довге, сіде волосся по плечі. Довгі, густі й також сіді брови, які нависали над його світло-карими очима. Чоловік і так був не високого зросту, а через те, що  постійно горбився ще на кілька дюймів зменшував себе в розмірах. 
Для того, щоб тримати рівновагу свого тіла, Рональд використовував дерев'яного ціпочка, який допомогав йому при ходьбі на далекі дистанції. Ну...! На приклад старий міг відвідати магазинчик, який знаходився на тереторії місцевої заправочної станції. Заправка знаходилася через дорогу від будинку Рональда, то ж і довгим шляхом це було важко назвати! Та враховуючи поважний вік старого, і така прогулянка давалася Саксу в знаки. 
Та не завжди тростина слугувала йому опорою! Не завжди! В більшості випадків дерев'яна палиця брала на себе роль битки, якою старий розганяв безпритульних собак, які вешталися біля його подвір'я. 
Рональд Сакс не завжди був самотньою людиною. Колись у чоловіка була велика родина, яка складалася з п'ятьох осіб. Його покійна дружина Мерін Сакс, народила Рональду трьох прекрасних діток. Двох старших дівчаток і наймолодшого хлопчика. Та діти давно вже виросли і відійшли у вільне плавання, а його друга половина відійшла в потойбіччя. Померла! Та сам Рональд ні з ким не любив розмовляти про смерть. 
 - Відійшла в потойбіччя, - стверджував він. 
Кажуть, що саме через його не здорову позицію в старого не лишилося друзів. І саме через свої переконання, власних дітей на порозі його будинку бачили все рідше і рідше. А чужа дітвора навпаки, полюбляла відвідувати подвір'я старого, особливо в дні Хеллоуіна. 
Рональд Сакс ні чим особливим не прикрашав своє подвір'я та на перший погляд ні чим не відрізнявся від інших людей, які святкували це свято. У старого навіть не завжди були солодощі для того, щоб пригостити малечу, та...! Підростаюче покоління не оминало будинок старого Сакса, а навіть навпаки! Діти старалися в першу чергу відвідати помешкання Рональда! Може це було бажання послухати нові історії старого, які Рональд полюбляв розповідати своїм малим гостям!? Можливо діти просто хотіли поспілкуватися зі старою людиною та провести де який час в присутності зморщиного діда. Мабуть він єдиний, хто дожив до такого поважного віку у їхньому не великому містечку! А можливо була зовсім інша причина відвідати помешкання Рональда? І ця можливість траплялася тільки на Хелловін. Бо тільки в цей єдиний день року, на порозі його будинку можна було побачити здоровеного гарбуза, який так і манив дітлахів своїм незвичайним виглядом. Ця святкова прикраса була незвичайна тим, що своєю красою відрізнялася серед інших витворів рукоділля, якими прикрашали свято Хелловіна. 
https://bookuruk.com/read/1179
Мій будинок знаходиться навпроти будинку старого Рональда. Поблизу місцевої авто-заправки! І я хочу розповісти вам свою версію дивної поведінки Сакса, яка супроводжується святом Хелловін. 
"Рональда Сакса та покійну Мерін Сакс я знав вже досить давно. Ще в тому віці, коли такі свята як: Різдво та Хелловін приносили неймовірне задоволення, я мав можливість відвідувати помешкання своїх сусідів. У Саксів завжди було затишно та спокійно. Гармонія в їхніх відносинах була помітна навіть мені, одинадцяти річному хлопчику, який десь навіть намагався копіювати поведінку Рональда Сакса. Мій рідний батько покинув нас із мамою коли мені виповнилося чотири. Мабуть саме через це Рональд став для мене взірцем і прикладом справжнього чоловіка. Зараз я вже досить дорослий і можливо сам вже став прикладом для когось, та... Я ніколи не забуду того, що він робив для мене. Ніколи! 
Рональд з Мерін багато подорожували і будинок навпроти часто лишався порожнім на довгі місяці. Та коли подружжя все таки поверталося до рідного дому, то на їхньому подвір'ї вирувало життя! Родина, друзі сусіди, близькі, одним словом всі. Всі ті люди, які були не байдужі родині Саксів, були запрошені на обговорення подорожі, яка минула. Марін та Рональд роздавали присутнім маленькі сувеніри та подарунки, які вони привозили з інших країн. З тих країн, де вони побували. Навіть мені одного разу пощастило отримати таку винагороду! Це була фігурка сузір'я знаку зодіаку - водолій, під яким я був народжений. Вона йдосі присутня в моєму житті і слугує прикрасою у моїй вітальні. 
Гарні були часи! 
Я чудово пам'ятаю той день, коли в житті молодого подружжя з'явилася моторошна статуетка... Статуетка гарбуза, яку вони привезли до свого помешкання з чергової подорожі. 
- Цього гарбуза мені подарував шаман племені  "ВАКЕНГІ ". Ця річ здатна виконати одне бажання за життя. Одне, уявляєш!? В казках йдеться про мінімум три бажання, а тут всього одне! - стараючись виглядати серйозним розповідав мені Рональд, та сміх так і прагнув прорватися крізь його міцно зціплені зуби. - Вибач...! Я більше не можу стриматися...! - сказав це, й голосно розсміявся. - А...! Найголовніше! Це бажання здійсниться тільки в ніч Хелловіна. І буде тривати в продовж однієї години. Тобто до першої ночі. Ось так малий! Ось так! 
Минуло багато років з моменту тієї розмови та я йдосі чую його голос. Його веселий сміх. Ми з мамою давно вже не проживаємо в цьому будинку, в цьому містечку! Та в ніч Хелловіна я завжди приїздю сюди для того, щоб побачити посмішку на його старому обличчі. Для того, щоб побачити щастя в його змучених часом очах. Бо тільки сьогодні збудеться його бажання. Бажання, на яке старий чекав цілий рік, коли гарбуз на цілу  годину поверне його кохану в світ живих.
Ось вже Рональд запалює свічку в середині гарбуза і готується зустріти Хелловін. Він підіймає погляд і бачить, що за його діями хтось пильно спостерігає по той бік вулиці. 
 - Привіт, малий! Привіт, мій малий, - дивлячись на знайомий силует чоловіка ледве чутно промовляє він.
- Привіт, Рональде, - ледве шевелю губами. - Це твій вибір друже. Тільки твій! - промовляю я, не відриваючи свій погляд від старого. 
Декілька хвилин ми просто дивимося один на одного. 
- Прощавай, Рональде, - піднявши праву руку показую знак прощання. - Йди... Вже час друже. Вона чекає на тебе, - моя рука йдосі піднята, а на очі накотилися сльози. 
Чоловік випрямив спину, міцно впершись об дерев'яну палицю, а на його обиччі засяяла жадана посмішка. Рональд відчинив двері до свого будинку. Якусь мить постояв і знову повернув до мене свою голову. Посмішка так і лишилася на його обличчі. 
- Твоя Мерін чекає, - промовив я, опустивши руку...