Розділ тридцять пятий

Розділ тридцять п’ятий. Повернення Диявола.

Він цілував її до запаморочення, до критичного моменту нестачі повітря. Елліас не хотів більше відпускати її, але й не збирався форсувати розвиток їхніх стосунків. Він відчував як дрібне тремтіння пробирає її тіло і готовий був зірватися, але не міг допустити власного провалу в очах коханої. Адже зараз він був упевнений у собі і тих почуттях, що викликала в ньому Тесс.

Це було кохання.

Тесс віддавалася йому, намагаючись забути ті довгі кілька років без нього. Вона вже майже нічого не пам'ятала і розчинялася в ньому як цукор у кухолі гарячого чаю. І тоді, коли випала така нагода, вона потяглася руками до пояса на його штанях. Вона хотіла випробувати все різнобарв'я того невимовного блаженства, в якому їй пощастило бути з Елліасом.

Пристрасть розпирала обох, тіла обпалювали своєю напругою та могли розплавити метал. В даний момент, в цю хвилину забуття вони не думали ні про що, окрім всепоглинаючої любові і неприборканого бажання бути разом і розчинятися один в одному. І поки Тесс насолоджувалась возз’єднанням з чоловіком, котрий став її першим і залишився єдиним, її телефон розривався від вхідних повідомлень та настирливих дзвінків.  

Елліас ще кілька хвилин притискав її до себе так сильно, ніби боявся відпустити. А вона не була проти, адже хотіла цього всім серцем. Як би не намагалася, Тесс не змогла приховати свого збентеження і відвела погляд убік, боячись зустрітися з нерозумінням чи осудженням. Але Елліас був готовий до цього. Він звільнив її від власних кайданів, обхопив її обличчя долонями, змусивши подивитися на нього і усміхнувся:

– Ти найпрекрасніше, що могло статися зі мною. – покриваючи її обличчя короткими поцілунками, він відчував як продовжує палати її тіло. – Але я не хочу квапити події. Я дам тобі час подумати.

– Подумати про що? – зрадницьке тремтіння в голосі видавало її страх.

– Я не збираюся зникати. – Запевняв Елліас. – Я все ще твій сусід, ти знаєш де мене знайти. І мій номер телефону не змінився. І завтра ми разом поснідаємо та вирішимо як провести день. А поки що, – він кивнув у бік ліжка, на тумбі біля якого продовжував розриватись мобільний Тесс. – Відповідай тому, хто так рішуче просить твоєї уваги.

– Це, – Тесс злізла зі стільниці і манірно усміхнулася. – Це не зовсім те про що ти міг подумати.

– Тому я даю тобі час для роздумів. – Елліас відійшов від неї на крок. – Подумай, чи варто воно того, Тесс.

– А про що тут думати? – нервово відказала вона, та Елліас вже зачинив за собою двері.

Варто було йому залишити номер Тесс, як вона розплакалась. Тесс була рада тому, що Елліас повернувся у її життя. Вона готова була вже зараз дати свою відповідь на будь-яке запитання, погодитись на будь-що, аби Елліас більше ніколи не відпускав її руки. Зараз її серце билося з новою силою і буквально палахкотіло від жару. Вся цинічність, вироблена за роки самотності та плекана образою, зникла, немов хтось розчарував її, повертаючи до життя.

Тесс прочитала повідомлення від Раяна, що так чи інакше ставили те саме питання: «Давай поговоримо?», але вже не була впевнена, що зможе вести розмову. Тому вона відключила телефон і пішла в душ. Вона мріяла наяву і боялася злякати цю завісу щастя, яке увірвалося в її самотність і дозволило їй повернути віру в те, що навіть у непроглядній темряві є зародком світла.

Амалія повернулася в номер, коли Тесс вже сиділа на своєму ліжку, обіймаючи подушку. Дівчина була трохи напідпитку і підступно посміхаючись, привітала подругу з поверненням у реальність:

– Нарешті я можу розслабитися! Набридло бачити твою то кислу, то цинічну мордаху! – Амалія підійшла до ліжка і завалилась на нього одним різким випадом. – Я б не пережила, якби ти вибрала того психа.

– Ти все знала? – Тихо запитала Тесс. — Ти знала, що Елліас вирішив повернутись і оселився в сусідньому номері?

– Ти думала, що поїздка на цей курорт для нашого спільного відпочинку? – хмикнула Амалія і засміялася. – Я казала, що збираюсь вийти заміж? Говорила! –Дівчина підвелася на одному лікті і простягла Тесс свою руку, показуючи каблучку з рубіном на пальці. – Завтра прилітає мій наречений, із яким я збираюся провести незабутній відпочинок!

– Вітаю, Амалія! – щиро радіючи за подругу, Тесс навіть не змогла позлитися на неї або образиться за таку підставу. – І ти навіть не познайомила мене зі своїм нареченим і приховувала все від мене увесь час?

– Хто б казав! – Простогнала Амалія. – Я планувала привезти тебе на курорт і залишити на поруки Елліаса, але ти притягла сюди цього психа і майже зруйнувала не лише твоє щастя, а ще й моє! – при спогаді про Раяна, дівчина скривила губи, показуючи свою огиду до його персони. – Але ж тепер це не мої проблеми! Нехай Елліас розбирається з ним. Вмиваю руки!

– Дякую, Амалія. – все що змогла сказати Тесс.

Цієї ночі ні Тесс, ні Елліас не змогли заснути. Вони думали один про одного, згадували їхню першу зустріч, і кожну наступну. Згадували все, що пов'язувало їх разом, на що кожен із них пішов і ладен був піти. І лише під ранок їм вдалось вимкнути мозок і віддатися виру сновидінь, коли вже не було сил думати, коли пам'ять перебрала всі можливі уламки спогадів і склала всі частини пазла в картину.

Тесс розплющила очі, коли відчула аромат свіжоприготовленої кави. Вона кілька хвилин не могла прокинутися, але аромат не відпускав, змушуючи пересилити себе. Почухавши голову і роблячи зусилля, Тесс повільно прийняла сидяче положення тіла. Повернувши голову в бік пахощів, вона помітила записку, яка стояла поряд з кухолем.

Прочитавши прощальний лист від Амалії, Тесс усміхнулася. Її подруга переїхала в номер до свого нареченого та обіцяла приєднатися до спільної вечері сьогодні ввечері, щоб познайомити Тесс з чоловіком, з яким вона зв'яже своє життя. Так само вона побажала Тесс рішучості та розсудливості у виборі і віддала свій голос на користь Елліаса. Але все ж таки рішення залишається за Тесс.