Розділ тридцять четвертий

Розділ тридцять четвертий. З чистого аркуша.

– Я їх не запрошував, – виправдовувався Раян, стоячи біля ліфта і спостерігаючи, як Тесс натягує посмішку на свої губи. – Але вони вміють зробити мені сюрприз!

– Вдалий збіг! Особливо, коли згадати послідовність усіх подій. – сарказм у голосі Тесс був непідробним і натуральним, що явно говорило про її гнів.

– Тесс, ми ж дорослі люди, – хмикнув Раян, не в змозі продовжувати прикидатись іншим. – не роби з мухи слона! Завтра, – і вже в зачинені двері ліфта вигукнув, – я зможу все виправити!

Як тільки вона зникла за дверима рятівного ліфта, змогла розслабитися і відтанути. Скупа сльоза скотилася по щоці, нагадуючи про жорстоку реальність про яку її попереджала Амалія. Тесс не знає чоловіків від слова зовсім! Вона дозволила собі довіритися і знову обпіклася, вона зустріла копію Оскара.

Тесс прочинила двері в номер і простягла руку з пляшкою вина, підняла підборіддя і вигукнула:

– Дивися, що в мене для тебе є? – Але у відповідь почула тишу. – Амалія?

Поставивши вино на стіл, Тесс озирнулася і вирішила перевірити балкон у кімнаті подруги, адже саме там вона в останнє бачила її. Вона вийшла в нічну злегка задушливу прохолоду і подивилася на зоряне небо. Події в її житті змінювались занадто швидко, а головне викликали відразу до самої себе та нездатність передбачати такі ситуації.

– Сусідко. – почувся тихий голос.

Тесс здригнулася всім тілом і похитнувшись, подивилася на всі боки. Ліворуч від неї суміжні двері між балконами були прочинені, і вона могла бачити світло з сусіднього номера. А ось праворуч від неї стояв чоловік. Він стояв за два кроки від неї в тіні стіни, тримаючи в руці склянку з якимось напоєм і дивився кудись у далечінь. Вона була дуже захоплена самобичуванням, коли повернулася в номер, тому й не звернула уваги на темний силует, коли виходила на балкон.

Елліас знав, що вона буде здивована, побачивши його. Він підозрював, що Тесс холодно відреагує на їхню зустріч і навіть передбачив деякі моменти в їхній розмові. Але так само він знав, що не варто чинити опір тяжінню, яке може відновитися навіть за кілька років, якщо ті почуття були справжніми. І зараз він міг з упевненістю сказати, що його почуття були і є, а от її поки що не зрозумілі.

– Елліас?! – Видихнула вона, відновлюючи дар мови.

– Власною персоною! – підтвердив Елліас і нарешті подивився на дівчину, що була блідою як сама Смерть.

– Що ти тут робиш?

– Як я вже казав, ми знов сусіди! – Він вказав на між балконні двері, в яких з'явилася Амалія і радісно вигукнула:

– Взяла найдорожче! – Дівчина замовкла, оцінюючи ситуацію і за мить розсміялася. – Пішла ще щось виберу! – і так само швидко зникла, зачинивши за собою ті самі між балконні двері.

– Напевно, – Тесс проковтнула ком в горлі, – я піду спати, а ти повертайся в свій номер.

– Що якщо я не хочу? – Елліас стримувався з останніх сил. 

Його мучили дивні почуття. Він бажав усміхнутися до неї і притягти до себе, але знав, що цим розсердить Тесс, адже вона змінилася. Вона вже не була тією дівчинкою, яка не вагаючись і не задаючи зайвих запитань, врятувала йому життя. Вона вже не була тією сусідкою, до якої він навідувався посеред ночі, щоб випити найдешевшої кави, тому що йому подобалось гратись з її почуттями.

– Тоді залишайся на балконі. – Відказала вона.

Не знаючи як поводитися і що робити, Тесс повернулась всередину і взяла пляшку вина, яку вона принесла для своєї подруги. Підійшовши до міні-бару в надії знайти штопор, вона намагалась зрозуміти чи не збожеволіла. Зараз її думки сплуталися, а емоції зашкалювали настільки, що Тесс не пройшла б жодного психологічного тесту на неосудність. Все сталося само собою і ніхто не змовлявся проти неї, але це не допомагало.

Її серце розривалося на дві частини. Одна половина готова була перекреслити все минуле і рвалася до того чоловіка, що став її першим неприборканим бажанням і порятунком. Друга ж сумнівалася в собі, але не дозволяла замерзнути, продовжуючи вірити у світлі почуття та наміри хлопця, що увірвався в її стале життя і повернув їй світ «рожевих окулярів», хоча так само легко зруйнував його.

Навіщо Елліас повернувся? Він зник назавжди! Він обіцяв, що ніколи не потурбує її і тримав свою обіцянку! А зараз стоїть на балконі її готельного номера і так просто каже їй «сусідка»! 

– Сусідко, – його голос все ще був подібний до гуркоту блискавки, – давай кави вип'ємо? – Опираючись емоціям, Тесс відставила вино в бік і обернулася на голос.

Елліас вже стояв поряд за крок від неї. Він дивився на неї своїм пронизливим поглядом і посміхався. Його хижа посмішка зовсім не змінилася. Втім, він також не змінився, залишаючись таким же богоподібним і харизматичним. Навколо нього витав аромат влади та непохитності. Вона пам'ятала його таким самим, яким він є зараз. 

Вона пам’ятала кожен рубець і кожне татуювання на його тілі.

Декілька хвилин проведені в тиші і Тесс здалася першою. Вона вперлася попереком у стільницю і захищаючись, схрестила руки на грудях. Дівчина уявляла їхню зустріч тисячі разів у своїй голові, вона знала напам'ять кожне слово і кожну фразу, яку хотіла сказати йому. У ній було чимало сил і сарказму, що нагромадилися за кілька років самотності. Та чи зможе вона бути сильною зараз?

– Ти не дотримуєшся свого слова. – Отруйно виплюнула Тесс, і з холодним цинізмом подивилася в очі чоловіка, що з розумінням поставився до її жорстокості.

– Ти права. Я не дотримав слова. – погодився він.

– Що змінилося? Ці роки тримав, а тут різко зірвався?

– Щось на кшталт цього. – спокійно відповідав Елліас. – Випадково перетнувся з Амалією і дізнався, що нас заселили в сусідні номери.

– Випадково. – Видихнула Тесс. – Як у ресторані? – нагадала вона.

– Як у ресторані. – повторив він, і підійшов до неї впритул.

Тесс випросталась і напружилася всім тілом. Вона буквально втиснула себе в стільницю, намагаючись не дозволити їх тілам доторкнутися один до одного. Не те щоб вона цього не хотіла, просто не була готова. Взята зненацька, Тесс не розуміла, що задумав цей хижак і навіщо випробовує її терпіння своїм наближенням.