Розділ тридцять третій

Розділ тридцять третій. Не вперше і не в останнє.

В ту лиху хвилину Тесс не думала про наслідки, тому погодилася на ще одну спробу довести собі та Амалії, що окрім Елліаса існують й інші надійні чоловіки. Вона так прагнула позбутися старої себе, що готова була забути про обачність і вимкнула свій мозок, не прислухаючись до застережливого відчуття неспокою. Перш ніж ухвалити рішення на рахунок Раяна, Тесс погодилась надати йому інформацію про курорт та назву готелю.

Зберігаючи в таємниці прагнення Раяна прослідувати за нею, Тесс завірила Амалію, що вона вирішила питання з психом, який ніяк не міг викликати довіру подруги. Зібравши всі необхідні речі для відпустки та попередивши свою сусідку про від’їзд, Тесс поїхала до Амалії, де повинна була переночувати і в ранці звідти розпочати свою подорож до раю.

– Це просто і шикарно! – Видихнула Тесс, оглядаючи готельний номер, в який їх заселили. – Я ніколи не була у такій розкоші!

– Це навіть не люкс. – хмикнула Амалія і увалилася на ліжко імператорського розміру. – Це не найдешевший номер, але і не найдорожчий!

– Я навіть не можу уявити, що буде в найдорожчому номері. – Тесс важко зітхнула і подивилася на подругу. – Ти, напевно, і не в таких бувала?

– Бувала.

Кольори в двоспальному номері були пастельних відтінків зеленого та срібного в поєднанні з дерев’яними столами та столиками, шафами-купе прикрашеними бамбуковим візерунком та мозаїкою дзеркал у вигляді метеликів. В маленькому фойє номеру стояла софа, а на стіні був розташований телевізор з випуклим екраном. Балкон з фойє виходив на внутрішнє подвір’я де був басейн, а балкони кімнат мали вид на море.

– Не шкодуєш, що відмовилася від такого розкішного життя та пішла в хірургію? – Тесс розлила по бокалах вино і простягнула один з них Амалії, а сама присіла в м’яке крісло у кутку кімнати.

– Ні. – хмикнула Амалія. – До того ж, я все ще є улюбленицею пари колишніх клієнтів і можу будь-якої миті поїхати з ними куди захочу. А ось ти, – вона підперла голову правою рукою, і притримуючи лівою бокал, поставила його на фіалкове покривало, що застеляло ліжко. – Насолоджуйся, поки я твоя подруга і Едгар готовий платити за такі поїздки!

– Так і зроблю! – пообіцяла Тесс з посмішкою. – То як рухається твій план з заміжжям?

– Та ну тебе.

– Я серйозно. Мені треба знати до чого готуватись.

– Спершу я тебе заміж видам, а потім і себе. За мною не пропаде. – випивши залпом вміст бокалу, Амалія зіскочила з ліжка і запропонувала. – Перевдягайся і пішли поплаваємо!

– Добре. – погодилась Тесс і повторивши за подругою, випила вино та пішла втілювати в життя пропозицію Амалії.

Готова вже виходити з номеру, Тесс вирішила перевірити ще одне вхідне повідомлення, після прочитання якого, подивилась на Амалію благальним поглядом.

– Амалія, ти головне не бісися, але я маю тебе попередити.

– Що ти вже зробила? – вигинаючи брову, Амалія напружилась всім тілом і примружила очі. – Кажи вже!

– Я не хотіла тобі говорити раніше, але мабуть мені слід зізнатися,

– Та не тягни. Говори, Тесс!

– Тут така справа, – Тесс почала сміятися, передбачаючи реакцію подруги, і протягнула їй свій телефон. – Можеш кричати!

Амалія змінювалася на очах, читаючи листування Тесс та Раяна за останні два дні. Ті самі дні, які пролетіли від останньої зустрічі Тесс з тим психом до заселення їх у цей готель. Хоча в переписці не було нічого такого страшного чи насторожувального, вона була обурена та не приховувала своїх емоцій. А коли дійшла до останнього повідомлення, закричала на весь голос:

– Дуринда! – трохи заспокоївшись, зробивши глибокий вдих і видих, віддала Тесс телефон, маючи бажання викинути його з балкону. – Ти взагалі з головою не товаришуєш?! Ти запросила його сюди? Ти їбанькувата, Тесс?

– Ага. – сміючись відказала Тесс. – Вибач. – Пропищала вона. – Вибач! Але я так хотіла, щоб ти познайомилась з ним краще і змінила про нього свою думку! Я дійсно вбачаю в Раяні непоганий варіант для стосунків.

– Моя думка?! – пирхнула Амалія. – Іди ти знаєш куди разом з моєю думкою! Я починаю розуміти, чому хтось пішов з твого життя. Тому що з такою дуриндою важко порозумітися якщо ти іншого рівня!

– Так. – погодилась Тесс і опустивши голову, та продовжуючи посміюватись, вийшла з номеру. – Пішли охолодимося!

Першу вечерю Тесс та Амалія провели у номері. Вони вирішили, що так буде найкраще. Адже Амалія зовсім не хотіла перетинатися з Раяном, а Тесс вирішила не засмучувати подругу. Та одразу після сумісної трапези Амалія взяла пляшку вина і вийшла на балкон, пригрозивши Тесс, що збирається напитися наодинці, тому що дуже засмучена її витівкою.

– Я вийду ненадовго. – попередила Тесс, проводжаючи Амалію засмучено-награним поглядом.

– Вже краще щоб ти повернулася зовсім скоро, інакше я влаштую тобі і тому психу пекло на землі! – прогарчала Амалія, відпивши з горла пляшки.

– Досить називати його психом, Раян можливо нормальний хлопець.

– Ти звідки знаєш? – почувши догану Тесс, Амалія підбігла до дверей балкону і запитально кивнула. – Твої знання в чоловіках мізерні для усвідомлення всієї серйозності моїх слів! І взагалі, навіщо ти його покликала? Ми ж збирались вдвох відпочити!

– Просто, – Тесс зам'ялася, – він обіцяв бути ненав'язливим.

– Просто він псих і хоче бути нав'язливим, хоча запевняє в протилежному! – Амалія не втрималась і  посміхнулась. – Йди вже! Якщо він щось тобі зробить, я його каструю!

– Добре. 

– І щоб за годину повернулась!

– Обіцяю, мамо! – вигукнула Тесс, кинувши оцінюючий погляд на своє відображення в дзеркалі. 

Щойно вона вийшла з номеру, як почула зовсім близенько від себе:

– Вітаю, незнайомка. – Раян стояв праворуч від дверей і посміхався до неї. – Я вже думав, що твоя подруга тебе не відпустить!