Розділ тридцять перший

Застереження: присутня ненормативна лексика!

Розділ тридцять перший. Жінка за спиною чоловіка.

Елліас повільно закурив цигарку і посміхнувся, коли двері за його спиною прочинилися. Він дивився на Алісу, що так само безстрашно і гордо поводилася в кріслі старійшини, коли говорила про політиків. Інші присутні лише мовчки обурювалися, спостерігаючи за протистоянням «коронованого» та його коханки, яка уявила з себе чорт зна що.
– Добрий вечір, шановні! – пролунав холодний жіночий голос і в кімнаті з'явилася жінка в чорному капелюсі, що приховувала своє обличчя. Вона твердою ходою швидко пройшла до центральної частини столу і повільно зняла капелюх, намагаючись не пошкодити зачіску.
Чоловіки спокійно відреагували на появу непроханої гості на таємному зльоті старійшин, адже здогадувались хто вона, а деякі були знайомі з нею. А ось Аліса явно запанікувала, розглядаючи жінку в бордовому брючному костюмі. Вона також впізнала цю гарну і безперечно знаючу собі ціну особу, що тепло посміхнулася, киваючи Елліасу.
– Що ж, Алісо, політики-чоловіки, як ти сама сказала, маріонетки в руках жінок. Тому дружина мера прийшла особисто повідомити тобі, що її чоловік більше не потребує твоїх послуг! Ти сьогодні ж поїдеш з міста! І повір мені, Алісо, – Елліас зробив паузу, ту саму паузу, яка таїла реальну загрозу. – це у твоїх же інтересах! Не давай мені приводу змінити своє рішення!
– Що?! Я все ще володію бізнесом! – Заперечила Аліса, але відразу замовкла.
– Бізнес переписаний на моє ім'я, люба! Потрібно було уважно читати, що ти так легко підписувала! – Втрутилася жінка, вселяючи страх в брюнетку. – Як ти розумієш, мій чоловік офіційна особа у світі де правлять чоловіки, але всі рішення як там, так і тут, приймаються мною. І ти була потрібна мені до сьогодні. Тож не роби драми і не намагайся заперечувати.
– У мене все ще є, – Аліса нервово розблокувала телефон, і здригнулася, коли її ж охоронець вихопив його з її рук.
– У тебе немає нічого, дівчинко! Ти прогавила свій шанс бути кимось! Так що всі твої фото та відео докази проти мера не мають сили та не є козирями у твоїх руках! Виведіть її! – Дружина мера махнула рукою і двоє габаритних чоловіків у чорних костюмах мовчки підхопили брюнетку під руки і під крики протесту винесли Алісу з кімнати.
– Я радий, що ти знайшла час, щоб відвідати наш захід. – видихнув Елліас, простягаючи жінці свою руку.
– Я рада, що змогла бути корисною, Ел!
– До речі, Марго, – він повільно поцілував її руку, посміхаючись на награне здивування жінки, – ти як завжди чарівна!
Це був один із секретів Елліаса. Марго Сміт – дружина мера міста та одна із старійшин тіньового бізнесу. Вона ж колишня однокласниця та фіктивна дівчина Елліаса у студентські роки. Дружба між ними була такою ж таємницею, як і багато іншого в його темному минулому. І це була саме дружба в повному розумінні цього слова: чиста, невимоглива, та постійна. Дружба, що зберігається роками.
– Думаю тепер, – Елліас глянув у вічі подруги і зітхнув з полегшенням, – я можу розслабитися.
– Я думала, що ти розправишся з цією вискочкою набагато раніше, а ти тягнув чогось, – відповіла Сміт і рукою вказала на вихід, запрошуючи Елліаса продовжити їхню розмову у приватності.
Давши кілька вказівок і тем для роздумів старійшинам, він пройшов слідом за Марго і сів в її лімузин, де залпом випив склянку віскі. Жінка сиділа навпроти і відверто розглядала шрам, що все ще прикрашав обличчя Елліаса. Вона була тією самою причиною появи цього каліцтва на такому гарному обличчі чоловіка, який п'ятнадцять років тому не роздумуючи поліз за неї в бійку.
– Я сподівався, що вона схаменеться. – Видихнув Елліас.
– Хм, схаменеться, – простогнала Сміт. – Ел, ти трохи загубився в своїх почуттях. Про кого йдеться?! Такі як ця, – вона задумалася і звела брови, згадуючи ім'я особи про яку вони говорили, – точно, Аліса! Такі як вона не можуть схаменутися! – Він мовчки кивнув, погоджуючись з подругою. – звичайно ж, буде шкода що такий талант пропадає, але що вдієш. Моєму вона подобалася по-справжньому.
– У ліжку вона знає, що і як потрібно робити. – підтвердив Елліас.
– Нууу, бізнес є бізнес. – продовжила Марго. – До речі, як Едгар поживає? Він давно не з'являвся у мене, може щось трапилося?
– Він брав відпустку.
– Едгар такий же Едгар. – зауважила Сміт і посміхнулася. – Як справи із сусідкою? В неї більше не виникають проблеми?
– Ні. Вона більше не потребує моєї і твоєї допомоги. – в очах Елліаса зявилась тінь смутку і Марго примружила очі, вимагаючи більшої сповіді.
– Ти дійсно не зміг її забути. 
– Я бачив її нещодавно. Випадково зустрівся з нею у ресторані. – Елліас подивився у вікно, не бажаючи показувати свою слабкість. – Вона продовжує жити своїм життям. Зустрічається з молодшим Зельцем.
– І тебе це влаштовує?
– А що я повинен робити?
– Якщо ти вирішив більшість своїх проблем, то просто зустрінься з нею. – запропонувала Марго, – Жінки досить часто зберігають почуття до єдиного чоловіка крізь роки, сподіваючись, що доля зведе їх знов. Ти був її першим чоловіком, – натякнула вона на очевидні істини.
– Багато чого змінилося за ці роки.
– Ел, я тебе не впізнаю. Я можу зрозуміти чому ти пішов з її життя, та не розумію, що ти втрачаєш від розмови? Зустрінься з нею та просто поговори. Якщо в жодного з вас не запалає вогонь, тоді й не треба турбуватись ні про що. – Марго торкнулася руки Елліаса і дочекалась поки він подивиться на неї. – Вона робила тебе щасливим. По-справжньому щасливим.

Тесс довго дивилась на номер, який вона внесла в чорний список. Вона довго думала над словами молодика, про те, що наступною до відділення швидкої допомоги потрапить його дівчина. Чи повинна була ця інформація турбувати її? Чи повинна вона відчувати співчуття до зарозумілої білявки, яка намагалась вказати Тесс на її приземленність? Не повинна, але відчуває.
Набравши номер Раяна, Тесс притулилась до стіни і заплющила очі, з наростаючою тривогою прислухаючись до гудків у слухавці.
– Тесс, – почувся радісний голос Раяна. – я все можу пояснити!
– Раян, – тримаючи себе в руках, вона намагалась говорити прохолодно і ствердно, щоб на тому кінці слухавки її зрозуміли. – Якщо те, що сталось провина твоїх друзів, я прийму вибачення, але не треба калічити їх.
– Я майже зглузду зїхав, коли зрозумів, що ти звинувачуєш в усьому мене! Я не збираюсь робити нічого з того, що твоя подруга думає про мене! – виправдовувався Раян, і в його голосі чулись нотки роздратування. – Я б ніколи не скористався тобою проти твоєї волі! – і коли Тесс вже хотіла завершити розмову, він надірвано зітхнув. – Я скучив за тобою!
Ці слова торкнулися серця Тесс і вона посміхнулась, приємно вражена таким переходом та відвертістю.
– Давай зустрінемось? Можна я приїду до тебе? Можна ми поснідаємо разом чи випємо кави? – наполягав Раян, користуючись можливістю.
– Я не певна, що в цьому є потреба.
– Тесс, я благаю тебе. Я виріжу собі серце, якщо ти відмовиш мені у зустрічі.
– Я викличу до тебе бригаду психіатричного відділення, – посміюючись відказала Тесс, дозволяючи собі насолодитись розмовою.
– Якщо ти приїдеш з ними, то я згоден. Викликай!
– Ти ж не маленький хлопчик, повинен знати, що такими погрозами не можна змусити дівчину. Починаю підозрювати параноїдальні мотиви в твоїй поведінці. 
– Та пофіг. – хмикнув Раян. – Я готовий піти на будь-що аби привернути твою увагу і повернути тебе!
– На все готовий? 
– Так. – незворушним голосом відказав Раян і Тесс розпливлася в посмішці. – Моя зміна закінчиться за кілька годин. – вона ледь стримувалась, щоб не розсміятись, адже відверто брехала. Її зміна буде тривати ще шість з половиною годин і вона не зможе і не захоче піти раніше, навіть якщо випаде така нагода. – Можемо випити кави.
– Я вже збираюсь, Тесс! Я скоро буду у тебе і дочекаюсь! – обіцяє Раян, ще не підозрюючи про обман.
– До зустрічі. – зітхає Тесс і поклавши слухавку в карман свого білого халата, здригається від переляку, коли отримує сильний удар по плечу.
– Ти їбанашка чи що?! – роздратування на обличчі Амалії було лякаючим, але Тесс вже звикла до різких перепадів емоцій своєї подруги. – Життя тебе нічому не навчило? Ти збираешься зустрітись з тим психом знов? – дівчина ще кілька разів стукнула Тесс по плечу і обурено закотила очі. – Тесс, ти ненормальна! З однієї крайності в іншу? Серйозно?!
– Заспокойся. – відказала Тесс, розтираючи ниюче плече. – Я ж просто хочу розвіятись.
– Ми вже це обговорювали! Тесс, якщо ти хочеш розвіятись, ми підемо в клуб, підчепимо тобі когось з ким ти перепихнешся і тебе попустить. 
– Я не хочу просто перепихуватись. – запротестувала Тесс. – До того ж, Раян досить цікавий хлопець. Він відкритий і має хороше почуття гумору.
– А ще має гроші і їбанутих друзів!
– Ми всі маємо таких друзів. – зітхнула Тесс, прикриваючись рукою від побоїв подруги, яка почула її слова і сприйняла їх на свій рахунок.
– Чого тебе так тягне до нього?
– Не знаю. 
– Ти ж з ним цілувалась і цей поцілунок не викликав в тобі жодних емоцій. – нагадала Амалія, поставивши руки в боки. – В порівнянні з Елліасом. – при згадці про перше кохання Тесс, дівчина намагалась привести свою подругу до осмислення її нездорового тяжіння до поганих чоловіків. – Я не думаю, що той псих хоч чимось може перебити твого першого!
– Ну не можу я весь час чекати на когось, хто буде таким як Елліас! – нагримала Тесс. – Мені набридло жити ним!
– Добре! Це добре. Розпочнемо з цієї точки. – зітхнула Амалія. – Давай так. Якщо тобі так кортить і так подобається той псих - переспи з ним! Якщо в сексі він буде таким хорошим, як ти про нього думаєш, в чому я сумніваюсь, тоді продовжуй з ним відносини.
– А якщо ні?
– Якщо ні – то викинь його з голови і не будуй повітряних замків! Якщо в сексі є проблеми, то стосунки не побудуються! Повір мені!
– Секс це не головне, – спроба Тесс виправдовуватись, провалилась одразу. Амалія не збиралась давати їй поблажливих відступок і продовжувала говорити правду, якої Тесс так не бажала чути.
– Справа не в цьому психові, а в тобі, Тесс! Ти так добре трималась ці роки, ти була сильною. Я розумію, що переплюнути Елліаса буде важко, але той псих не останній чоловік на планеті Земля! І те, що ти побачивши Елліаса, згадала про схоронені почуття і кохання, не дає тобі права опускатись так низько, як ти збираєшся опуститись!
– Можливо ти не права. – припустила Тесс. – Можливо мені потрібен хтось такий як Раян, щоб я могла звільнитись від Елліаса.
    – Можливо. – погодилась Амалія, подивившись на екран свого смартфона, на якому висвітився виклик до важкого пацієнта. – Добре, Тесс! Просто переспи з тим психом і якщо тобі буде достатньо цього, я змирюсь з твоїм вибором! – вона обійняла подругу. – Вибач, дорога, але він тобі не пара!
Провівши Амалію сумним поглядом, Тесс ще кілька хвилин стояла на місці, обдумуючи настанову подруги, яка в стосунках з чоловіками мала такий досвід, якого Тесс не зможе мати навіть за кілька прожитих життів. Вона погоджувалась з думкою подруги і вірила в її добрі наміри, та боялась визнати себе слабкою. Раптова зустріч з Елліасом зруйнувала вибудувані нею захисні барєри і повернула її до тих збитих налаштувань з якими вона залишилась після його уходу.
«Вже їду!» – прийшло повідомлення від Раяна. – «Я буду чекати біля центрального входу»
Тесс набрала відповідь: «Моя зміна закінчиться о сьомій» – зтерла її і набрала іншу – «Давай зустрінемось в готелі» - знов зтерла. Важко зітхнула і притулилась чолом до стіни, обдумуючи свої бажання. Їй дісно не сподобався поцілунок, не викликав в ній жодних емоцій і не звільнив метеликів у животі. Можливо, це через алкоголь чи дію наркотичних речовин, які вже почали діяти на той момент. А можливо, Амалія знає її краще і треба прислухатись до її порад.