Розділ тридцять перший

Розділ тридцять перший. Жінка за спиною чоловіка. 

Елліас повільно закурив цигарку і посміхнувся, коли двері за його спиною прочинилися. Він дивився на Алісу, що так само безстрашно і гордо поводилася в кріслі старійшин, коли говорила про політиків. Інші присутні лише мовчки обурювалися, спостерігаючи за протистоянням «коронованого» та його коханки, яка уявила з себе чорт зна що. 
– Добрий вечір, шановні! – пролунав холодний жіночий голос. 
У кімнаті з'явилася жінка в чорному капелюсі, що приховув її обличчя. Вона твердою ходою пройшла до центральної частини столу, повільно зняла капелюх і акуратно поправила зачіску. Чоловіки відреагували спокійно – багато хто вже здогадувався, хто вона, а дехто був знайомий особисто. А от Аліса помітно напружилася, впізнавши жінку в бордовому брючному костюмі.  
– Що ж, Алісо, політики-чоловіки, як ти сама сказала, маріонетки в руках жінок. Тож дружина мера прийшла особисто повідомити тобі, що її чоловік більше не потребує твоїх послуг. Ти сьогодні ж поїдеш з міста. Повір мені, Алісо, – Елліас зробив паузу, – це в твоїх же інтересах. Не давай мені приводу змінити своє рішення. 
– Що?! Я все ще володію бізнесом! –обурилася Аліса, але враз замовкла. 
– Бізнес переписаний на моє ім'я, люба. Треба було уважно читати, що ти так легко підписувала, – втрутилася жінка з відточеним спокоєм. – Мій чоловік – офіційна особа у світі, де правлять чоловіки. Але рішення приймаю я. І ти була потрібна мені до сьогодні. Тож не влаштовуй драму. 
– У мене все ще є... – Аліса нервово розблокувала телефон, і здригнулася, коли її ж охоронець вихопив пристрій з рук. 
– У тебе немає нічого, дівчинко! Ти проґавила свій шанс бути кимось. Усі фото та відео – лише безсилі погрози. Виведіть її! 
Двоє чоловіків у чорних костюмах мовчки підхопили брюнетку під руки і без зайвих слів винесли Алісу з кімнати. 
– Я радий, що ти знайшла час, щоб відвідати наш захід, – видихнув Елліас, і тепло простягнув свою руку. 
– Я рада, що змогла бути корисною, Ел. – Відповіла Марго Сміт, дружина мера міста і, за сумісництвом, одна зі старійшин тіньового бізнесу. 
Це була одна з таємниць Елліаса. Їхня давня дружба – щира, невимоглива і стійка, тривала з юності. І хоча для оточоючих їхні стосунки залишались загадкою, насправді це була саме дружба в повному сенсі слова. 
– До речі, Марго, – він повільно поцілував їй руку, – ти, як завжди, чарівна! 
– Я думала, ти розправишся з цією вискочкою значно раніше, – відповіла вона, запросивши його жестом продовжити розмову приватно. 
Після короткого інструктажу для старійшин, Елліас сів у лімузин разом із Марго. Він залпом випив склянку віскі, а вона спокійно розглядала шрам на його обличчі – той самий, що залишився після сутички через неї п'ятнадцять років тому. 
– Я сподівався, що вона схаменеться, – зізнався Елліас. 
– Ел, ти ж знаєш, такі як Аліса не змінюються. Шкода, що такий талант пропадає, але що вдієш... мій, до речі, її навіть вподобав. 
– У ліжку вона знала, як себе поводити, – знизав плечима Елліас. 
– Ну, бізнес є бізнес. – Кивнула Марго. – Як там Едгар? Він давно не з'являвся у мене, може щось трапилося? 
– Він відпочиває. 
– Як справи із сусідкою?  
– Ні. Вона більше не потребує нашої допомоги, – в його очах з’явилась тінь смутку. 
– Ти дійсно не зміг її забути?  
– Бачив її нещодавно. Випадково, у ресторані. – Елліас подивився у вікно, не бажаючи показувати свою слабкість. – Вона продовжує жити своїм життям. Зустрічається з молодшим Зельцем. 
– І тебе це влаштовує? 
– А що я повинен робити? 
– Просто зустрінься з нею. Поговори. Якщо нічого не залишилось – розійдетесь спокійно. Але якщо ще є щось... не дозволяй собі зруйнувати другий шанс. Вона робила тебе щасливим. Жінки досить часто зберігають почуття до єдиного чоловіка крізь роки, сподіваючись, що доля зведе їх знов. Ти був її першим чоловіком, – натякнула вона на очевидні істини. 
– Багато чого змінилося за ці роки. 
– Ел, я тебе не впізнаю. Я можу зрозуміти, чому ти пішов з її життя, та не розумію, що ти втрачаєш від розмови? Зустрінься з нею та просто поговори. Якщо в жодного з вас не запалає вогонь, тоді й не треба турбуватись ні про що. – Марго торкнулася руки Елліаса і дочекалась поки він подивиться на неї. – Вона робила тебе щасливим. По-справжньому щасливим. 

Тесс довго дивилась на номер, що був у чорному списку. Думала про слова молодика, який натякнув, що наступною постраждає його дівчина. Вона не повинна була перейматися цим... але переймалась. 
Вона набрала номер Раяна. Притулилася до стіни, заплющила очі, ловлячи гудки. 
– Тесс, – почувся радісний голос Раяна. – Я все можу пояснити! 
– Раян, – вона говорила холодно й стримано. – Якщо це справді витівка твоїх друзів, я прийму вибачення. Але не треба мститися їм. 
– Я майже з глузду з’їхав, коли подумав, що ти мене звинувачуєш. – Голос нервовий. – Я б ніколи не скористався тобою! – він замовк, а потім тихо додав: – Я скучив за тобою. 
Тесс мимоволі усміхнулась. 
– Може зустрінемось? Можна я приїду? Хоч вип’ємо кави? 
– Я не певна, що варто. 
– Тесс, я благаю тебе. Я виріжу собі серце, якщо ти відмовиш! 
– Я викличу психіатрів, – засміялась вона. 
– Якщо ти будеш з ними – я згоден. Викликай! 
– Раян, ти не дитина. Ти розумієш, що не можна змусити дівчину таким чином?  
– Та байдуже, – хмикнув Раян. – Я готовий на все, щоб знову тебе побачити! 
– Справді? На все готовий?  
– Так. 
– Моя зміна закінчиться за кілька годин. Можемо випити кави, – сказала вона, хоч знала, що це неправда. 
– Я вже виїжджаю! 
– До зустрічі... – Тесс поклала слухавку і здригнулася, коли хтось різко штурхнув її в плече. 
– Ти з глузду з’їхала?! – розлючено вигукнула Амалія. – Знову той псих? Життя тебе нічому не навчило? З однієї крайності в іншу? Серйозно?! 
– Заспокойся. Я просто хочу трохи розвіятись. 
– Ми вже це обговорювали! Тесс, якщо ти хочеш розвіятись, ми підемо в клуб, підчепимо тобі когось – і розвієшся!  
– Я не хочу просто «перепихнутись». Раян досить цікавий хлопець. Він відкритий і має хороше почуття гумору. 
– А ще має гроші і друзів-психів! 
– Ми всі маємо таких друзів. 
– Чого тебе так тягне до нього? 
– Не знаю...  
– Ти ж казала, поцілунок нічого не значив. Порівняй з Елліасом. Той псих і близько не стоїть! 
– Я не можу вічно чекати когось, хто буде як Елліас! Мені набридло жити його тінню! 
– Добре. Це добре. Розпочнемо з цієї точки, – зітхнула Амалія. – Давай так. Якщо тобі так кортить і так подобається той псих – переспи з ним! Якщо сподобається – будуй стосунки. Якщо ні – викинь з голови! 
– Секс – не головне... 
– Справа не в цьому психові, а в тобі, Тесс! Ти так добре трималась ці роки, ти була сильною. Я розумію, що переплюнути Елліаса буде важко, але той псих не останній чоловік на планеті Земля! І те, що ти побачивши Елліаса, згадала про схоронені почуття і кохання, не дає тобі права опускатись так низько, як ти збираєшся опуститись! 
– Може ти маєш рацію... а може, ні. Може, мені справді потрібен хтось інший. Хоча б для того, щоб вирватись із цього кола. 
– Добре, Тесс. Просто переспи з ним. Якщо тобі вистачить – добре. Але я попереджаю: він тобі не пара, – сказала Амалія і поспішила на виклик. 
Тесс залишилась одна. Вона знала: Амалія права. Але їй хотілося довести собі, що може сама зробити вибір. Вона ще раз подивилась на повідомлення Раяна. Відкрила діалог. Надрукувала: «Моя зміна закінчиться о сьомій», стерла. Написала: «Давай зустрінемось у готелі», стерла. Важко зітхнула і притулилась до стіни, закрила очі. Їй справді не сподобався поцілунок. Але...може, причина була в чомусь іншому? Або, можливо, Амалія мала рацію. І краще дослухатись до поради.