Розділ двадцять восьмий

Розділ двадцять восьмий. Зустріч з минулим.

Вони йшли величезним залом, на стелі якого розливались герлянди з плафонів у вигляді різноманітних квітів, проходячи повз столики з відвідувачами, що помітивши Тесс округляли свої очі від подиву. Всі гості закладу були одягнені у дорогі костюми та вечірні сукні. Відвідування цього ресторану було порівняно з відвідуванням опери, а Тесс примудрилася порушити дресс-код своїми блакитними джинсами та білою блузою.
– Яка ж я ідіотка. – бурмотіла вона, соромлячись свого вигляду. Сідаючи на м'який стілець та прикриваючи очі долонею, Тесс почервоніла. – Яка ж я дурепа.
– Все добре, Тесс? – посміюючись, Раян насолоджувався емоційністю дівчини, що здавалася холоднішою за кригу, коли він уперше побачив її. – А ти виявляється не така сніжна якою здавалась. Та до тогож неймовірно смілива!
– Вибач! – Прибравши руку, Тесс подивилася в очі Раяна і знизала плечима. – Я справді не була готова до такого.
– Але я ж надіслав тобі адресу. – вигнувши брову, молодик закусив губи і розсміявся. – Забий! Так навіть краще. Ти підтвердила свою бунтарську натуру.
– У мене були непередбачені обставини. – виправдовувалася Тесс, ніяковіючи від пережитого сорому. – Мені справді шкода, що я неналежним чином одягнена. Давай перенесемо все на інший раз?
– Ще чого?! – хмикнув Раян. – Якщо ти не помітила, то я можу дозволити тобі розслабитись. Мені байдуже у що ти одягнена, а про інших тобі взагалі не слід турбуватись. Нехай дивляться на себе. – він обвів очима сусідні столики і додав. – І на нас ніхто вже не дивиться!
– Дякую.
– Замовляй, що хочеш! – Простягнувши їй меню, Раян з лукавістю в очах розглядав Тесс, що ледве справлялася з емоціями і здивовано потупила очі на ціни.
– Все так дорого. – Прошепотіла вона і різко підняла очі на хлопця. – Це ж космос?!
– Хаахаха! – сміх Раяна був напрочуд гучним і щирим. Він давно так не сміявся і не почував себе таким здивованим та захопленим як зараз. Тесс була справді ексклюзивним екземпляром у його колекції дівчат. Вона була простою і напрочуд дивною як для снігової королеви. – Не дивися на космічні ціни, я пригощаю!
– Ні. – протестувала вона, аргументуючи свою відмову. – Не хочу бути винною. Я оплачу половину.
– Я не збираюся вимагати від тебе чогось чого ти не захочеш дати за власним бажанням! – відказав Раян, дивуючись характеру дівчини, що ніяк не велася на його багатство та статус. – З якого ти світу?
– Що, вибач?
– Я говорю, – упираючись ліктями в стіл, Раян підпер голову кулаками. – Чому ти не хочеш розслабитися і прийняти мій достаток як належне? Скористайся мною! 
– Пробач, якщо не вписуюсь у формат тих дівчат, з якими ти звик спілкуватися. – Тесс закрила меню і вже збиралася підвестися з-за столу, оцінивши ситуацію та негативно сприймаючи слова Раяна.
– Зачекай! – побачивши, як гасне вогонь в очах Тесс, Раян покликав офіціанта рукою. – Не йди! Я не хотів тебе образити! Якщо хочеш, я не проти. Давай розділимо чек навпіл. – і вже звертаючись до дівчини з рудим волоссям, що слухала його замовлення. – Спеціальна страва для моєї гості. І щось на вибір шефа для незвичайної дівчини. – І знову заговорив до Тесс, – сподіваюся ти любиш морепродукти. Сьогодні особливий набір буде. Шеф зазвичай не робить виключень з правил, але для мене він завжди відступає від своїх принципів.
– Раян, – не витримавши, Тесс запитала його відверто. – чого ти хочеш від мене?
– Те, що я хочу і що отримаю це різні поняття! – Серйозно відповідає хлопець, зрозумівши чого так боїться дівчина, яка на крок від того щоб продинамити його. – Я хочу повечеряти та поспілкуватися. – спокійно втішав він, – Якщо хочеш сплатити половину, я не зупинятиму тебе. Якщо захочеш піти – викличу таксі. Але сподіваюсь, що ти цього не зробиш. Так як я чоловік і саме я запросив тебе у цей ресторан, то я маю платити за рахунком і я маю відвезти тебе додому, розумієш?
– Вибач. – Видихнула Тесс, відчуваючи повагу до Раяна та розслабляючись від його відповіді. – Давай повечеряємо і поспілкуємося!
Як і очікувалося морепродукти були винятково смачними, особливо імператорські креветки у вершково-чесночному соусі, що буквально танули у роті. Червоне вино, що вони розпивали, доповнювало смак основної страви, а потім дозволяло позбутися присмаку солоності на губах та у роті. На десерт принесли мус із полуницею та гарячий шоколад. Тесс була вражена смаками, тому насолоджувалась кожним з них.
Вони багато жартували один над одним, поки очищали м'ясо краба, лобстера і коли пробували інші види морських жителів, що виглядали дивно і апетитно, але все ж таки насторожували своїм виглядом, а потім і смаком. Тесс відкрила для себе багато нового і не лише у кулінарії. Вона щиро насолоджувалась спілкуванням з Раяном, як ковтком свіжого повітря. Оцінивши його почуття гумору та самокритичність, дівчина дозволила собі відкритися, розповівши про складнощі навчання та роботи, про свою родину, про своє життя та невдалі стосунки. Але все ж таки приховала деякі деталі, і пропустила більшу частину в моментах, де мова доходила до зв'язку з Елліасом.
– Отже, твоє серце вільне. – не приховуючи задоволення, Раян зробив ковток вина і закусив полуницею.
– Як і твоє. – парирувала Тесс, сп'яніло примружуючи очі. Вона тільки-но усвідомила, що вони з Раяном розпивають другу пляшку вина.
– Моє вже зайняте!
– Ким?
– Зрозуміло що тобою. – прошепотів одними губами і тут же запропонував. – Підеш зі мною до клубу? Я хочу познайомити тебе зі своїми друзями!
– Я здається знайома з одним із них. – спокійно відповіла Тесс, приборкуючи легке головокружіння. – і я не маю часу на клуби.
– Ну, заради мене можна зробити виняток. – обводячи обличчя вказівним пальцем правої руки, Раян кивнув. – якщо я поводитимуся так само добре, можливо ти зробиш вийняток і погодишся піти зі мною до моїх друзів?
– Я не думаю, що ми повинні знайомитись з твоїми друзями, якщо ми ще не вирішили чи будемо продовжувати спілкування.
– Я точно знаю, що ми повинні і будемо продовжувати наше спілкування і це спілкування переросте в щось більше. – впевнено відказав Раян, насмішивши Тесс кривлянням своїх губ.
– То моєї згоди тобі не потрібно?
– Ти не згодна піти на друге побачення?
– Я не знаю. – відказала Тесс, зітхнувши.
– Як для снігової королеви ти занадто, – Раян замислився над тим яке слово буде доречним для опису.
– Занудна? – він негативно похитав головою, – Самовпевнена? – продовжувала Тесс, не припиняючи посміхатись. – Ненормальна? Дурепа? Неадекватна?
– Досить! – Раян підняв руку і підніс вказівний палець до своїх губ. – Ти занадто невпевнена в своїй згоді.
– Що?! – Тесс заливалась сміхом і врешті піддалась на цю дитячу гру. Вона вже майже погодилась на наступне побачення і готова була призначити місце зустрічі, як Раян примружив очі і заговорив складами. 
– Ти хочеш, щоб я благав тебе?
– Йой, ні! – категорично відповіла Тесс, збираючись вставати. – Не треба благати! Просто дай час подумати. – Вона вийшла з-за столу і посміхнулася так як вже давно не посміхалась. Вона відчувала легкість і флірт, яких їй так не вистачало. – Дякую за добре проведений час і за смачну вечерю!
– Ти знов втікаєш від мене? Знову? – Раян схопився з місця і якось по-дитячому перегородив їй шлях. – Дай мені хоч надію на свою згоду. Хоч щось!
– Хоч щось. – усміхається Тесс і інтуїтивно переводить погляд убік.
Вона відчула на собі чийсь важкий погляд і хотіла переконатись, що їй просто здалося. З однієї з ресторанних лож, прихованих в закутках, вийшла невелика делегація чоловіків у класичних костюмах. Серед них був той, хто пропалював Тесс своїм цинічним поглядом і не збирався відводити очей.
Тесс стиснула ремінь своєї сумочки до побіління кісточок рук. Вона дивилася на чоловіка, який так само немиготливим поглядом розглядав її, сковуючи її свободу та вивільняв демонів, яких вона поховала. Вона впізнала його. Вона ніколи не змогла б забути цей цинічний погляд!
Елліас.
Він закінчив зустріч з потенційними партнерами з бізнесу одного з його старійшин, який відмовився від наркотрафіку на користь алкоголю та нових розробок щодо впровадження медичної марихуани у маси. За офіційною вечерею чоловіки підписали договір про довгострокову співпрацю, що було дуже доречним. Але прямуючи до виходу, Елліас почув знайомий голос.
Він зупинився, щоб усвідомити, що голос є реальним і подивився на дівчину, яка розмовляла з молодим чоловіком, що був новим власником цього ресторану. Елліас чув про цього зарозумілого хлопця, який знався на законах, але не був особисто знайомий з ним. Молодий син одного з високопосадовців, який переписав на ім'я сина частину своїх закладів, загороджував шлях своїй супутниці. Дівчина була одягнена не за етикетом для такого закладу і виглядала надто просто.
І чим довше Елліас дивився в їхній бік, прислухаючись до її голосу, тим більше розумів, що це не міраж. Він цинічним поглядом пропалював спину хлопця, а коли з'явилася можливість, то й саму винуватицю його неспокою. Він впізнав її без особливих зусиль, і був по-справжньому роздратований цим.
Коли дівчина відчула на собі його важкий погляд і повернула голову, його світ перекинувся з ніг на голову. Елліас напружено очікував на її реакцію, прораховуючи всі можливі варіанти. Він застиглою брилою стояв на місці, не маючи можливості поворухнутися і не бажаючи цього.
– Тесс, ти в порядку? – Раян стурбовано оглянув обличчя дівчини, що було блідим як у смертельно хворих. – Тобі погано?
– Так. – Видихнула вона.
– Давай присядеш. – запропонував він, показавши рукою на стілець, але Тесс ніяк не відреагувала на нього, продовжуючи дивитися в одну точку. – Що не так? – Він простежив за поглядом дівчини і знизав плечима. – Кого ти там побачила? – На його подив, вона дивилася на чоловіка, який вже швидко залишав ресторан. Зі спини Раян не міг оцінити його статут і звичайно ж не міг упізнати, хоча почав підозрювати, що він здався йому знайомим. – Тесс, хто це був?
– Мій опікун. – Видихнула вона, приходячи до тями.
Елліас пішов. Він нагородив її цинічністю суворого погляду та просто пішов. Він тільки-но з'явився в її житті і так само безсердечно зник, залишаючи по собі попіл і біль, що новими хвилями накривали її з головою. Серце в грудях билося як шалене, віддаючи відгул у п'яти і зводячи шлунок.
– Опікун?! – перепитав Раян, не зовсім розуміючи правильність почутого. – Але ж він пішов з твого життя чи я помиляюся?
– Раян, – Тесс подивилася в очі хлопця, які у світлі ресторанних ламп стали шоколадними і з усією серйозністю запитала, – чи ми все ще можемо поїхати в клуб і познайомитися з твоїми друзями?
– Зараз? – здивувався він і відразу схопився за надану можливість. – Поїхали! –на ходу повідомивши свого приятеля про те, що він їде до клубу з дівчиною, Раян відчинив перед Тесс двері ресторану, пропускаючи її вперед.
Тесс тремтіла від страху і намагалася відшукати Елліаса очима. Прохолодний вечір зоряним небом перетікав у ніч. Вона відчайдушно вдивлялася у тоновані вікна автомобілів, що проїжджали повз неї та розвозили гостей ресторану, а її серце заглушало всі навколишні звуки своїм гуркотом.
– Тесс? – Раян запросив її до машини та посміхнувся. – Ти впевнена, що не хочеш, щоб я відвіз тебе додому?
– Так. Впевнена. – Вона сіла в салон мерседесу і розстібнула два верхніх гудзики на сорочці.
– Цей чоловік, – Раян сидів поруч і намагався говорити тихо, ніби відчуваючи загрозу від людини про яку він говорить та відчуває страх Тесс. – Він все ще такий важливий тобі? Чи ти його боїшся? Що він зробив тобі такого, що ти так реагуєш на нього?
– Це не важливо. – видихнула вона.
– Якщо ти хочеш назавжди звільнитися від полону спогадів і почуттів про людину, яка розбила твоє серце, я можу допомогти. – Райан повільно і так само обережно накрив руки Тесс своєю теплою долонею. – Я хочу допомогти тобі!
– Добре. – погодилася вона, не прислухаючись до слів Раяна.
– Тоді, – він усміхнувся і розриваючи руки Тесс, встромив свої пальці між пальцями її правої руки. – Це буде перший крок до перемоги! – вона промовчала, ніяк не відреагувавши, адже в її голові і в серці був вир спогадів про Елліаса, що вона так довго ховала від себе.