Розділ двадцять восьмий

Розділ двадцять восьмий. Зустріч з минулим.

Вони йшли величезним залом, на стелі якого розливались гірлянди з плафонів у вигляді різноманітних квітів, проходячи повз столики з відвідувачами, що помітивши Тесс округляли свої очі від подиву. Всі гості закладу були одягнені у дорогі костюми та вечірні сукні. Відвідування цього ресторану було порівняно з відвідуванням опери, а Тесс примудрилася порушити дрескод своїми блакитними джинсами та білою блузою.

– Яка ж я ідіотка. – бурмотіла вона, соромлячись свого вигляду. Сідаючи на м'який стілець та прикриваючи очі долонею, Тесс почервоніла. – Яка ж я дурепа.

– Все добре, Тесс. – посміюючись, Раян насолоджувався емоційністю дівчини, що здавалася холоднішою за кригу, коли він уперше побачив її. – А ти виявляється не така сніжна якою здавалась. Та до того ж неймовірно смілива!

– Вибач! – Прибравши руку, Тесс подивилася в очі Раяна і знизала плечима. – Я справді не була готова до такого.

– Але я ж надіслав тобі адресу. – вигнувши брову, молодик закусив губи і розсміявся. – Забий. Так навіть краще. Ти підтвердила свою бунтарську натуру.

– У мене були непередбачені обставини. – виправдовувалася Тесс, ніяковіючи від пережитого сорому. – Мені справді шкода, що я неналежним чином одягнена. Може перенесемо все на інший раз?

– Ще чого?! – хмикнув Раян. – Якщо ти не помітила, то я можу дозволити тобі розслабитись. Мені байдуже у що ти одягнена, а про інших тобі взагалі не слід турбуватись. Нехай дивляться на себе. – він обвів очима сусідні столики і додав. – І на нас ніхто вже не дивиться!

– Дякую.

– Замовляй, що хочеш! – Простягнувши їй меню, Раян з лукавістю в очах розглядав Тесс, що ледве справлялася з емоціями і здивовано потупила очі на ціни.

– Все так дорого. – Прошепотіла вона і різко підняла очі на хлопця. – Це ж космос?!

– Хаахаха! – сміх Раяна був напрочуд гучним і щирим. Він давно так не сміявся і не почував себе таким здивованим та захопленим як зараз. Тесс була справді ексклюзивним екземпляром у його колекції жінок. Вона була простою і напрочуд дивною як для снігової королеви. – Не дивися на космічні ціни, я пригощаю!

– Ні. – протестувала вона, аргументуючи свою відмову. – Не хочу бути винною. Я сплачу половину.

– Я не збираюся вимагати від тебе чогось чого ти не захочеш дати за власним бажанням! – відказав Раян, дивуючись характеру дівчини, що ніяк не велася на його багатство та статус. – З якого ти світу?

– Що, вибач?

– Я говорю, – упираючись ліктями в стіл, Раян підпер голову кулаками. – Чому ти не хочеш розслабитися і прийняти мій достаток як належне? Скористайся мною! 

– Пробач, якщо не вписуюсь у формат тих дівчат, з якими ти звик спілкуватися. – Тесс закрила меню і вже збиралася підвестися з-за столу, оцінивши ситуацію та негативно сприймаючи слова Раяна.

– Зачекай! – побачивши, як гасне вогонь в очах Тесс, Раян покликав офіціанта рукою. – Не йди! Я не хотів тебе образити. Якщо хочеш, я не проти. Розділимо чек навпіл. – і вже звертаючись до дівчини з рудим волоссям, що слухала його замовлення. – Спеціальна страва для моєї гості. І щось на вибір шефа для незвичайної дівчини. – І знову заговорив до Тесс, – сподіваюся ти любиш морепродукти. Сьогодні особливий набір буде. Шеф зазвичай не робить виключень з правил, але для мене він завжди відступає від своїх принципів.

– Раян, – не витримавши, Тесс запитала його відверто. – чого ти хочеш від мене?

– Те, що я хочу і що отримаю це різні поняття! – Серйозно відповідає хлопець, зрозумівши, чого так боїться дівчина, яка на крок від того щоб продинамити його. – Я хочу повечеряти та поспілкуватися. – спокійно втішав він, – Якщо хочеш сплатити половину, я не зупинятиму тебе. Якщо захочеш піти – викличу таксі. Але сподіваюсь, що ти цього не зробиш. Так як я чоловік і саме я запросив тебе у цей ресторан, то я маю платити за рахунком і я маю відвезти тебе додому, розумієш?

– Вибач. – Видихнула Тесс, відчуваючи повагу до Раяна та розслабляючись від його відповіді. – Тоді повечеряємо і поспілкуємося!

Як і очікувалося морепродукти були винятково смачними, особливо імператорські креветки у вершково-чесночному соусі, що буквально танули у роті. Червоне вино, яке вони розпивали, доповнювало смак основної страви, а потім дозволяло позбутися присмаку солоності на губах та у роті. На десерт принесли мус із полуницею та гарячий шоколад. Тесс була вражена смаками страв, тому насолоджувалась кожною з них.

Вони багато жартували один над одним, поки очищали м'ясо краба, лобстера і коли пробували інші види морських жителів, що виглядали дивно і апетитно, але все ж таки насторожували своїм виглядом, а потім і смаком. Тесс відкрила для себе багато нового і не лише у кулінарії. Вона щиро насолоджувалась спілкуванням з Раяном, як ковтком свіжого повітря. Оцінивши його почуття гумору та самокритичність, дівчина дозволила собі відкритися, розповівши про складнощі навчання та роботи, про свою родину, про своє життя та невдалі стосунки. Але все ж таки приховала деякі деталі, і пропустила більшу частину в моментах, де мова доходила до зв'язку з Елліасом.

– Отже, твоє серце вільне. – не приховуючи задоволення, Раян зробив ковток вина і закусив полуницею.

– Як і твоє. – парирувала Тесс, сп'яніло примружуючи очі. Вона тільки-но усвідомила, що вони з Раяном розпивають другу пляшку вина.

– Моє вже зайняте!

– Ким?

– Зрозуміло, що тобою. – прошепотів одними губами і тут же запропонував. – Підеш зі мною до клубу? Я хочу познайомити тебе зі своїми друзями!

– Я, здається, знайома з одним із них. – спокійно відповіла Тесс, приборкуючи легке голово кружіння. – і я не маю часу на клуби.

– Ну, заради мене можна зробити виняток. – обводячи обличчя вказівним пальцем правої руки, Раян кивнув. – якщо я поводитимуся так само добре, можливо ти зробиш виняток і погодишся піти зі мною до моїх друзів?