Розділ двадцять третій

Розділ двадцять третій. В руках Диявола.

Минуло ще хвилин десять, поки Метью всіляко відмовлявся виконувати прохання менеджера та озброєної охорони. Він так само зухвало поводився та утримував руку Тесс, стискаючи її шкіру до опікаючого болю. Та врешті, коли йому набридло гратися в ігри, пообіцяв, що залишить ресторан разом з Тесс. Дивним чином «кришувачі» все ще були холодні по відношенню до порушників порядку, вони не робили зовсім нічого з того, що мали зробити в такій ситуації.

Втрачаючи контроль над собою, Метью посмикуючи головою, подивився на Тесс і пригрозив:

– Або ти виходиш з нами або на твоїй совісті буде кров безневинних людей! – Він покосився в бік одного зі своїх приятелів, що завів руку за спину.

Для Тесс вже не було таємницею, що саме сховане за спиною і наскільки серйозними можуть бути сказані погрози. Усім і так зрозуміло, що може початися стрілянина та постраждають гості закладу, а можливо й самі учасники скандалу.

– Поверніть мені телефон і я вийду з вами! – обіцяє Тесс і простягає свою долоню до того чоловіка, який нещодавно відібрав його в неї.

– Дай сюди! – прогарчав Метью, відреагувавши на затримку приятеля. – Швидше!

– Так, бос. – кивнув чоловік і через кілька секунд у руці Тесс з'явився її мобільний.  

– Тепер пішли! – відказав Метью, нахилившись обличчям до шиї Тесс.

Вона мовчки кивнула, і спокійно попередила менеджерку, що їм не треба ні про що турбуватись. Адже охорона повинна була супроводжувати Тесс і вирішити проблему без свідків та жертв, вона так сподівалась, тому сміливо попрямувала до виходу.

Варто їм було вийти надвір у нічну прохолоду, як озброєна охорона змінила свою поведінку. Чоловіки, які хвилину тому були суворими та непохитними, вітали приятелів Метью та його самого як хороші друзі чи не менш хороші знайомі. Вони сміялися і обмінювалися рукостисканнями, не звертаючи уваги на перелякану Тесс, яка вірила в них як у своє спасіння.

Ситуація змінилася на рівному місці, вибиваючи землю з-під ніг дівчини, яка хаотично роздумувала над варіантами свого порятунку. А цих варіантів ставало все менше і менше. Тепер Тесс справді боялася, тремтіння її тіла вже було непідвладне їй, та й слабкість підкошувала коліна. Вона дивилася на усміхнених чоловіків і стискала в руці телефон, дивуючись повторенню подій, що занурювали її в безвихідь.

– Ну що тепер скажеш? – З бридотною солодкістю запитав Метью. – Краля, ти вже не така впевнена? – і його золотава посмішка стала ширшою, коли чорний БМВ зупинився за кілька кроків від них. – Тепер і покатаємось та познайомимося ближче!

– Це не входить в мої плани. – відказала Тесс, ще раз прийнявши спробу звільнитися. Вона кілька разів смикнула рукою, та Метью не збирався відпускати. – Ви нічого не зробите? – звернулась вона до охорони. – Ви повинні відреагувати!

– Ми пояснимо начальству про ситуацію. – відкашлявшись, відповів центральний чоловік, і підморгнув Метью. – Це ще вам доведеться пояснювати свою недоречну поведінку на роботі.

– Що? Яку таку поведінку?

– Вони скажуть, що ти викаблучувалась перед своїм коханцем. – усміхнувся Метью, втрачаючи стриманість. Він потягнув Тесс до салону автомобіля, та вона почала ще більше брикатися, не бажаючи підкорятись йому.

– На камерах все чудово видно. Якщо зі мною щось станеться, – Тесс подивилась в очі Метью, – Елліас цього так просто не залишить!

– Сіла в автівку! – гаркнув Метью і з силою штовхнув її до відчинених дверей. – Якщо він про це не дізнається, то й не буде чого розбиратись.

Втрачаючи сили у наростаючому розпачі, Тесс слухняно залізла на шкіряні сидіння і відсіла якнайдалі від чоловіка, що прощаючись із озброєними «кришувальниками» ресторану, важко опустився на своє сидіння і грюкнув дверцятами. Він продовжував хитро посміхатися і зі зневагою, а може й легкою цікавістю, дивився на перелякану дівчину, яка виглядала зблідніло та могла розплакатися з хвилини на хвилину.

– І що такого особливого в тобі? Чим ти так підкупила Елліаса? – Метью простяг свою руку до обличчя Тесс, що завмерла на місці, і відкинув пасмо волосся, яке вибилось з основної зачіски. – Потрахує тебе? Розкажи мені.

– Запитайте у нього самі. – зітхнула вона і напружилась, коли пальці Метью стисли її плече.

– Чому він так піклується про тебе? Краще тобі розказати все зараз. – погроза в голосі Метью була майже непомітною, але натяку було достатньо для того, щоб залякати Тесс.

– Я його сестра. – випалила вона перше, що спромоглася згадати.

– Сестра?! – здивувався Метью і переглянувся з приятелями. – У нього немає родичів. – роздумував вголос молодий чоловік, недовірливо оглядаючи Тесс. – Якби ти була його сестрою, він би не ризикував тобою. Він би охороняв тебе як зіницю ока. Ти брешеш мені? – він стис пальці, вдавлюючи великий палець в ямку біля ключиці. – Брешеш, щоб я не скористався тобою?

– Ні! – Тесс різко притулилась спиною до дверцят автомобіля і зітхнула, коли Метью прибрав від неї свою руку. – Ми нещодавно про це дізнались. – лепетала вона, вбачаючи в такій вигадці своє спасіння.

– Чому ж ти працюєш, якщо ти сестра Елліаса? – недовірливо питався Метью, роздумуючи над правдивістю слів дівчини, яку Елліас привозив на зліт як асистентку для професора. – Він не забезпечує тебе?

– Тому що це моє життя. – зніяковіла Тесс, і здригнулась усім тілом, коли Метью схопив її за грудки і притягнув ближче до свого обличчя.

– Якщо це правда – то ти не пошкодуєш про наше знайомство. – його кислий подих викликав в ній приступ нудоти. – Але якщо ти збрехала, то тебе будуть дрючити всі мої хлопці допоки ти не подохнеш. – відштовхнувши її від себе, Метью кивнув водію, даючи дозвіл рушити.

– Що за херня?! – вигукнув водій, спантеличено роздивляючись два тонованих джипи.

Вони ще не встигли виїхати з паркувальної зони ресторану, а тому не набрали швидкості. Та це не врятувало від поштовху після різкого гальмування. Усі пасажири відчули струс і всі як один вдивлялися в причину такої зупинки. Серце Тесс билося в грудях як шалене, а подих ставав заважким. Вона дивилася у вікно і буквально молилася за диво, яке щойно сталося.